Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

145 У сучасних реаліях мовна ідентичність, що є міждисциплінарним поняттям, актуалізована насамперед у своєму націєбезпековому вимірі. Активний науковий пошук її сутності представлений низкою досліджень останніх років (І.Боряк, Л.Гнатюк, І.Гузенко, Г.Залізняк, Т.Космеда, О.Михальчук, Г.Сюта, Н.Черниш, О.Чередниченко, Г.Яроцька та ін.). Мовна ідентичність формується як результат реальної взаємодії на перетині функціювання мови як системи, усіх можливих мовних практик у сфері суспільної комунікації, історичної пам‘яті, ціннісних орієнтирів соціуму, набутого конкретним носієм мови соціального досвіду. «Таке трактування є релевантним для українських реалій, у яких мовна ідентичність виконує не лише комунікативну, а й світоглядну та захисну функцію. Вона виступає значущим чинником культурного процесу та національної стійкості» [6, с.352]. Для розсіяного українства (і це традиційний для української діаспори в її класичному розумінні прояв) мова є показовим маркером самоідентифікації. Проте спостереження за сьогоденною ситуацією й аналітичні висновки дослідників вказують на той факт, що українські біженці або продовжують послуговуватися за кордоном у родинному спілкуванні лише українською мовою, підтримуючи в такий спосіб рідномовний фундамент виховання дітей, або діють ситуативно. Для збереження етнокультурної та міжпоколіннєвої тяглості насправді важливо створити умови для того, щоб українські діти в глобальному середовищі не опинилися на мовному, а отже, і національному роздоріжжі. Підтримка української мови в закордонних школах, громадських організаціях, культурних центрах і загалом у цифровому освітньому просторі (окремої уваги заслуговують тут можливості генеративного інтелекту) сприяє відтворенню чи, можемо стверджувати, збереженню мовно-культурної ідентичності молодого покоління українців поза межами рідної країни [7]. Маємо абсолютно свіжий приклад такого освітнього контенту в Польщі, де українська мова як іноземна посіла своє місце як навчальний предмет від базового рівня до рівня розширеного опанування. Це повний освітній цикл, повна освітня модель, яка потребуватиме, безперечно, інноваційних методичних