Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

319 одиниця. Таке поєднання, перш за все, дозволяє забезпечити соціальну різноманітність в структурі планувальної одиниці (відійти від соціальної сегрегації), з іншого боку різні форми власності за участю різних за масштабом забудовників зберігають можливості до індивідуалізації архітектурного образу забудови. Інша, усталена модель імплементації однорідної типологій хоч і дозволяє сформувати класичний градієнт щільності населення від центру до периферії, проте, програмує соціальну автономізацію, сегрегацію. Європейські планувальні підходи приділяють багато уваги соціальну аспекту, оскільки після Другої світової війни виникла потреба інтегрувати різні верстви населення – й мігрантів й ветеранів війни, переміщених осіб в єдиному життєвому середовищі. Для України ці завдання також є актуальними та потребують постійного науково-практичного осмислення, враховуючи питання зміни клімату, виснаження природних ресурсів, техногенного навантаження та перманентної кризи. Водночас більш щільна забудова біля локального центру і головної осі скорочує потребу у маятникових переміщеннях, підтримує локальну торгівлю та сервіс і знижує інфраструктурні витрати на одиницю житла [1, 3, 4]. Для поселень «нового типу» це означає відмову від хаотичної субурбанізації на користь компактної моделі, у якій індивідуальні ділянки поєднуються з секційною та блокованою забудовою, утворюючи житловий блок (квартал). В свою чергу житлові вулиці та ієрархія площ функціонують як спільні публічні простори. Такі структури дають змогу чітко розмежовувати приватну, напівприватну та громадську сфери, підтримують соціальні контакти між мешканцями та створюють умови для спільного користування відкритими просторами. У сучасних українських умовах особливо важливо, що компактні квартальні утворення легше забезпечити автономними або напівавтономними енергетичними, водозберігаючими і сервісними рішеннями, а також швидше інтегрувати в них елементи локальної безпеки та кризового реагування [1, 4, 5].