Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

340 набуває концепція осі «кишечник–мозок», яка пояснює вплив мікробіоти на психоемоційний стан людини через нейромедіаторні та імунні механізми [2]. З огляду на широке застосування антибіотиків, зміну характеру харчування, урбанізацію та зростання рівня стресу, питання збереження мікробного різноманіття набуває особливої актуальності. Мета дослідження. Метою роботи є узагальнення сучасних наукових даних щодо складу, функцій та клінічного значення мікробіому людини, а також визначення його ролі у формуванні здоров‘я та розвитку патологічних станів. Матеріали та методи. Проведено аналіз сучасних наукових публікацій aW6, присвячених ролі кишкового мікробіому у підтриманні здоров‘я та розвитку захворювань [1–5]. Використано методи критичного аналізу, порівняння та узагальнення результатів сучасних досліджень. Результати та їх обговорення. Кишковий мікробіом є найбільш численним і різноманітним. Його основу становлять бактерії типів Firmicutes і Bacteroidetes, поряд із представниками Actinobacteria та інших таксономічних груп [1, 3, 5, 6]. Ці мікроорганізми здійснюють ферментацію складних вуглеводів, утворюють коротколанцюгові жирні кислоти (ацетат, пропіонат, бутират), синтезують вітаміни групи B і K та підтримують функціональну цілісність епітеліального бар‘єра [1,4]. Мікробіота шкіри та слизових оболонок виконує переважно захисну функцію, обмежуючи адгезію та проліферацію патогенних мікроорганізмів. [2, 3, 6]. На підставі аналізу літератури встановлено, що мікробіом виконує комплекс взаємопов‘язаних функцій, а саме метаболічну - розщеплення харчових компонентів, які не перетравлюються власними ферментами людини, імунну — формування імунної толерантності та регуляція активності клітин імунної системи [2,5], бар‘єрну — підтримання цілісності слизових оболонок і конкурентне витіснення патогенів, регуляторну — вплив на нейроендокринні механізми через вісь «кишечник–мозок» [2, 5].