Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

206 зберігає точність і нормативність права, а з іншого — говорить мовою професійної медичної практики й педагогічної рефлексії. Метою нашої статті є теоретичне обґрунтування та методичне окреслення кейс-орієнтованого викладання міжнародного гуманітарного права в медичних закладах вищої освіти України з урахуванням сучасного контексту російсько- української війни та умов гібридного навчання 2022–2026 рр. Для досягнення мети поставлено такі задачі: уточнити, які елементи МГП є змістовно ключовими саме для медичної освіти та професійної етики майбутнього лікаря; визначити дидактичні принципи добору і конструювання кейсів у війні, включно з правилами роботи з травматичним матеріалом і цифровими джерелами; описати методичну архітектуру кейс-орієнтованого заняття (передумови, хід, рефлексія, оцінювання) для аудиторного й дистанційного форматів; запропонувати підходи до оцінювання результатів навчання, які фіксують здатність застосовувати МГП у практичних ситуаціях та аргументувати рішення; окреслити ризики (травматизація, ідеологізація, викривлення правових стандартів, порушення конфіденційності й академічної доброчесності) та механізми їх мінімізації. Визначаючи місце МГП у медичній освіті, варто починати з простого твердження: для майбутнього лікаря у війні право не є абстракцією. Воно описує, кого і як слід захищати, що означає недоторканність медичного персоналу, як розуміти заборону нападів на медичні заклади, що є допустимим у питаннях евакуації, які є межі медичного втручання щодо поранених комбатантів і щодо осіб, позбавлених свободи, як поєднуються професійні стандарти лікування з обмеженнями безпеки та ресурсів. Оновлений Міжнародний кодекс медичної етики Всесвітньої медичної асоціації задає для лікаря універсальні етичні опори, але у війні вони стикаються з іншим режимом ризику та примусу [10]. Саме МГП дозволяє підв‘язати етичну норму до правового механізму, пояснюючи, чому певна поведінка є не лише «правильною», а й юридично захищеною чи юридично обов‘язковою.