Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

279 Спортсменам, схильним до зайвого емоційного збудження, в останньому мікроциклі та перед змаганнями не треба планувати заняття з максимальними навантаженнями. Для спортсменів зі зниженим емоційним збудженням потрібно використовувати вправи швидкісно-силової спрямованості з високою емоційною насиченістю [6]. С. В. Коваленко [4] вважає, що тренер із конкретного виду спорту має мати уявлення про всі засоби та методи психологічної підготовки. За винятком традиційних засобів і методів психологічної підготовки, що є основними для формування ефективної змагальної діяльності спортсменів- важкоатлетів, технології віртуальної та доповненої реальності відкривають нові перспективи для інтеграції інноваційних підходів в тренувальний процес. Ці технології дозволяють створювати іммерсивні середовища, що поєднують реальний та віртуальний світи, сприяючи ефективнішому розвитку психологічних навичок – управління стресом, концентрація, візуалізація успіху, моделювання умов змагальної діяльності. Віртуальна та доповнена реальності мають потенціал для оптимізації психологічної підготовки в спорті високих досягнень, роблячи їх ефективним доповненням до класичних психологічних методик. Віртуальна реальність – це світ, створений за допомогою використання спеціальних технічних засобів (наприклад, окуляри та шоломи віртуальної реальності), що передається людині через її відчуття – зір, слух [1, 5, 8]. За визначенням В. І. Тимчини і Н. С. Тимчини [8], віртуальна реальність є комп‘ютерною тривимірною моделлю фізичного середовища, в якому людина може рухатися та взаємодіяти з об‘єктами, що в ньому містяться. Як свідчать дані авторів, віртуальна реальність імітує дію та реакції на неї. Вони зазначають, що людина занурюється туди за допомогою спеціальних пристроїв (VR-шоломи та VR-окуляри) і не може бачити те, що відбувається в реальному світі. Існують різні типи систем віртуальної реальності, розмежування яких лежить в площині способів та режимів їхньої взаємодії з користувачем, а саме: