Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

337 Не менш важливим чинником формування звукової образності ударних інструментів є національно-культурний контекст. Українська музична традиція виробила власну систему перкусійних символів, пов‘язаних із козацькою військовою культурою, обрядовістю та народним музикуванням. Тулумбас, бубон та інші інструменти народної практики стали не лише елементами ритмічної організації, але й носіями історичної пам‘яті та етнокультурної ідентичності [3; 7; 21]. Саме тому звернення до фольклорних архетипів у творчості українських композиторів часто супроводжується активним використанням перкусійного компонента [6; 11; 17]. Показовими прикладами такого підходу є «Карпатський концерт» Мирослава Скорика та симфонічні фрески «Тарас Бульба» Сергія Турнєєва. У цих композиціях ударні інструменти виконують складну образотворчу функцію, формуючи асоціативний зв‘язок між музичним текстом і національною культурною пам‘яттю. Темброва драматургія творів сприяє створенню узагальненого образу українського історико-культурного простору та актуалізує архетипні моделі національної свідомості [11; 17; 21]. Однією з визначальних тенденцій музичного мистецтва новітнього часу стало прагнення композиторів до подолання обмежень традиційної темперованої системи. У зв‘язку з цим особливого значення набувають ударні інструменти, чия акустична природа дозволяє активно використовувати нетемперовані звучання, складні спектральні структури та шумові компоненти. Інтерес до сонористики, мікрохроматики та тембрового моделювання сприяв утвердженню нових принципів музичного мислення, у яких тембр набуває статусу самостійного формотворчого чинника [15; 16; 18; 23]. Окремої уваги заслуговує історична еволюція литавр. Від інструмента, функції якого в епоху класицизму здебільшого зводилися до підсилення басової лінії, литаври поступово перетворилися на самодостатній художній засіб. Уже у творчості Й. Гайдна вони набувають виразної драматургічної функції, а в музиці ХХ століття стають активними учасниками ансамблевої взаємодії та