Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

109 джерел права слід сказати, що всі вони є свідченням сприйняття суспільством самої ідеї права та інструментом верифікації існування закріплених у джерелах норм, шляхом надання їм зовнішнього виразу. Джерела права існують в контексті ідейних передумов існування права (фундаментальні цінності, ідеологічні цінності, воля суверена), основ для тлумачення права, актів уповноважених суб’єктів наділених повноваженнями приймати загальнообов’язкові правила поведінки, а також соціальних факторів, які впливають на розвиток права (як то матеріальні умови тих чи інших соціальних груп, їх усталені соціальні практики). Ключовим виміром існування нормативно-правового акта (далі - НПА) є його валідність. Валідність являє собою комплексну фундаментальну правову категорію сутність якої полягає у релевантності його змісту та дії, загальносоціальним та спеціально-правовим потребам існування суспільства. Критеріями валідності є три компоненти: дія, дієвість та юридична сила. Під дією слід розуміти існування акту у певному соціальному просторі задля досягнення мети з якою його було створено. В свою чергу юридична сила в цьому контексті передбачає неухильне слідування процедурі прийняття та «підтримання існування» певного акту в системі нормативних актів якими впорядковано діяльність того чи іншого суспільства. І третім, та мабуть найважливішим, компонентом виступає, дієвість. Під дієвістю слід розуміти ефективність соціального впливу акту, яка досягається внаслідок його визнання суспільством та забезпечується комплексом санкцій передбачених на випадок невиконання його приписів. Існування концепції валідності обумовлює існування ідеї практичної проблеми валідності. Питання практичної складової юридичної чинності полягає в тому чи відповідає його фактична дія тим легальним очікуванням які має суспільство по відношенню до закладених в певному акті положень. Практична проблема валідності зумовлює виникнення різних концептуальних підходів до її розуміння. Серед них, в контексті огляду проблематики означеної у даній роботі, доцільно згадати «правила визнання» Герберта Харта [1]