Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

110 засновані на соціальних фактах та практиках правозастосування, ідеї А.Росса з яких слідує що запорукою валідації є сприйняття настанов суб’єкта правотворення/правозастосування, як об’єктивної істини завдяки силі його впливу на соціум та сприйняття його положень у ньому, саме це і є виявом соціальної ефективності правової норми за Россом [2, с.18]. Однак найцікавішим зразком взаємозалежності готовності суспільства сприйняти ту чи іншу владну ініціативу та існування закону, слід вважати теорію трьох елементів валідності Роберта Алексі [3]. В систему вищезгаданих елементів входять соціологічна, етична та юридична компоненти валідності. Соціологічна дійсність розкривається у готовності суспільства дотримуватися даної норми та підпорядковуватися наявному обсягу засобів об’єктивного впливу необхідного для забезпечення її дотримання. Наступний компонент – моральне сприйняття, суть якого полягає в тому, що норма є дійсною якщо вона морально виправдана. При цьому у питанні дійсності норми її відповідність моралі первинна по відношенню соціальної та/або юридичної дієвості, оскільки нормативний припис валідується саме завдяки моральній виправданості. І в заключення «юридична дійсність», як комплексна складова вона не може існувати по за межами соціологічної і моральної складових. Роберт Алексі вважав необхідною умовою існування норми хоча б мінімальне її соціальне визнання, водночас юридична дійсність розглядається як складова соціальної дійсності в якій реалізується позитивістська концепція праворозуміння . Закон існуючи у вимірі соціальної валідації в першу чергу має виконувати роль соціального регулятора, який, в рівній мірі, створює можливості та обмежує певну діяльність суб’єктів підпорядкованих закріпленим у ньому правилам. Соціальна регуляція вибудувана саме таким чином, є необхідною та обумовленою самою природою соціальних відносин, де завжди панує конкуренція інтересів суспільства, під якими ми також можемо розуміти інтереси окремих соціальних груп або будь-яких інших соціальних формацій об’єднаних спільними рисами та єдністю інтересів, а також окремо взятих