Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

164 малахітовий зелений, генерують катіонні центральні атоми карбону зі стабілізованим зарядом через делокалізацію в ароматичних кільцях. Акридини займають особливе місце серед гетероциклічних барвників. Акридин – трициклічна гетероароматична молекула складу C₁₃H₉N, відома також як дибензопіридин чи 10-азаантрацен, вперше виділена з продуктів переробки кам'яновугільної смоли 1870 року. Висока планарність акридинового ядра є принциповою передумовою для π-π-взаємодії з основами ДНК. Т. Дж. Miranda зі співавторами детально описали механізми взаємодії акридину з подвійною спіраллю ДНК на рівні квантово-хімічних розрахунків, показавши, що зв'язування відбувається переважно через водневі зв'язки між атомами водню акридинового кільця та атомами кисню дезоксирибонуклеотидів, а потенціал зв'язування корелює з розподілом електронної густини в молекулі [4]. П. Амчова зі співавторами, аналізуючи токсикологічні дані за 2014–2024 роки, підтвердили, що найбільший генотоксичний потенціал мають саме ті синтетичні харчові барвники, у яких хромофорна система поєднана з нітрогеновмісними ароматичними фрагментами, – і цей висновок рівною мірою стосується як азосполук, так і хінолінових похідних [1]. Канцерогенний вплив барвника майже ніколи не є прямою дією. Молекула, що надходить в організм, проходить ферментативну трансформацію, і ступінь токсичності кінцевих метаболітів принципово залежить від будови вихідної сполуки. Для азобарвників ключова реакція – відновне розщеплення азогрупи під дією азоредуктаз кишкової мікробіоти або мікросомальних ферментів печінки. Продуктами є первинні ароматичні аміни, реакційноздатність яких визначається кількістю та розташуванням ароматичних кілець, а також наявністю інших електрофільних замісників. Зокрема, бензидин і 2-нафтиламін – продукти деградації низки технічних азобарвників – після N-окиснення ферментами CYP1A2 та подальшого сульфування або ацетилювання перетворюються на нітренієві іони, здатні ковалентно зв'язуватися з гуаніновими залишками ДНК. Утворені аддукти блокують реплікацію або