Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

167 ссавців. Відтак проста наявність акридинового ядра у молекулі не є автоматичним маркером канцерогенності: вирішальне значення має хімічний контекст, у якому функціонує ця система, і сам лише хромофор без урахування решти структури є недостатньою підставою для токсикологічних висновків. Найбільш переконлива епідеміологічна база накопичена щодо ракових захворювань у працівників текстильної та фарбувальної промисловості. Масштабне дослідження показало, що до 20 % усіх випадків раку сечового міхура серед робітників відповідних виробництв може бути пов'язано з професійним контактом із бензидином, 4-амінобіфенілом, β-нафтиламіном і 4- хлоро-о-толуїдином. Примітно, що у тій самій роботі концентрації арильних канцерогенів у повітрі робочої зони залишалися нижче чинних гранично допустимих концентрацій – тобто ризик реалізовувався переважно через дермальний шлях проникнення, а не інгаляційний, що відповідає загальновизнаній моделі пріоритетності шкірного контакту для рідких форм барвників [6, с. 23]. Така розбіжність між вимірюваними концентраціями та фактичним ризиком є принциповою: вона означає, що стандарти охорони праці, засновані виключно на моніторингу повітря робочої зони, систематично недооцінюють реальне навантаження. Регуляторна відповідь на наявну доказову базу відрізняється між юрисдикціями. Євросоюз прямо забороняє текстиль, що містить 24 канцерогенні ароматичні аміни, здатні вивільнятися з азобарвників; аналогічні обмеження закріплені в регламенті REACH. У харчовому секторі EFSA провела переоцінку більшості синтетичних харчових барвників протягом 2009–2014 рр., однак зростання обсягу наукової літератури з того часу вимагає нових ревізій – особливо щодо довгострокових геномодулюючих ефектів при субпорогових концентраціях. Протиставляти харчові та текстильні барвники як принципово різні категорії ризику некоректно: ті ж хімічні класи – азосполуки, хінолінові похідні – використовуються в обох секторах, і різниця полягає переважно у дозовому навантаженні та шляху експозиції, а не у фундаментальних токсикологічних властивостях молекул.