Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

203 прийому, активне слухання, повідомлення серйозного діагнозу, інформована згода. Третій – внутрішньопрофесійна комунікація: передавання зміни, доповідь на консиліумі, мовлення в команді. Четвертий – медичне письмо: запис у картці, виписка, направлення, лист колезі. П’ятий – академічний дискурс: тези, стаття, доповідь, наукова дискусія. Шостий – комунікація в умовах війни: розмова з пораненим захисником, з родиною загиблого, з цивільними постраждалими, з переміщеними особами; робота з травмівним змістом мовлення [4]. Кожен модуль має чітке термінологічне ядро, набір зразкових текстів, систему вправ і підсумкову комунікативну роботу. У методичному арсеналі лінгводидактики для медиків ефективно поєднуються аналітичні методи (робота з автентичним текстом – історією хвороби, випискою, фрагментом консультації, науковою статтею), реконструктивні (переписування невдалого фрагменту з обґрунтуванням), симуляційні (рольова гра «лікар – пацієнт» зі стандартизованим сценарієм і розбором), що методологічно узгоджуються з міжнародним досвідом викладання медичної комунікації [2, p. 203], проєктні (укладання глосарія, добірки типових помилок) та дослідницькі (мініаналіз корпусу медичних текстів, наприклад, лексичних маркерів підтримки в розмові з пораненим). Окремої уваги заслуговує оцінювання. Традиційний контроль грамотності лише частково віддзеркалює реальну дискурсивну компетентність. Тому до системи оцінювання доцільно вводити інтегровані завдання: змодельоване повідомлення діагнозу із самоаналізом; підготовку виписки за клінічним сценарієм; розмову зі стандартизованим пацієнтом із оцінюванням за критеріями (точність формулювань, доречність лексики, структура розмови, дотримання етичних меж, мовна нормативність, ґендерна чутливість) [6]. Підсумовуючи, зазначимо, що лінгводидактичні орієнтири фахового медичного дискурсу – професійна контекстуальність, інтеграція норми і комунікативної доцільності, пацієнтоцентричність, урахування воєнного контексту, ґендерна чутливість, деонтологічна виваженість та поєднання усної і