Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

315 системну інтеграцію питань ментального добробуту в корпоративну політику, систему цінностей та довгострокові плани розвитку організації [1]. Разом із тим, сучасні підходи дедалі більше акцентують увагу на людському факторі як центральному елементі організаційної стійкості, підкреслюючи важливість психологічних ресурсів персоналу, підтримувальної організаційної культури [5]. Організації, які ігнорують тему психічного здоров’я, стикаються не лише з людськими втратами, а й з об’єктивними деструктивними наслідками – збільшенням плинності кадрів, зниженням лояльності, падінням продуктивності, погіршенням морально‑психологічного клімату. Це означає, що антикризовий менеджмент має враховувати такі аспекти: 1. Історичний і суспільний контекст (колективні травми, війна, постпандемічні наслідки), які підсилюють вразливість працівників; 2. Робочі стрес-фактори (перевантаження, конфлікти, мобінг тощо); 3. Технострес, пов’язаний із різким переходом до онлайн‑форматів, цифровим перевантаженням, розмитими межами між роботою та приватним життям [6;2]. З огляду на це належну увагу варто приділяти організаційній психології та менеджменту. Можна виокремити кілька ключових напрямків антикризового менеджменту, безпосередньо пов’язаних з ментальним здоров’ям працівників: діагностично‑аналітичний (системний збір даних про психоемоційний стан персоналу, задоволеність роботою, рівень вигорання, поширеність тривожних та депресивних проявів); превентивно‑захисний (розробка політик щодо формування культури психологічної безпеки); підтримувально-розвивальний (організація внутрішніх консультацій, груп підтримки, тренінгів із саморегуляції) та рефлексійно-відновлювальний напрям (створення належних умов для відновлення ресурсів працівників, розвитку резилієнтності) [4]. На думку Д. Оспіщева, ефективні практики подолання стресу та опору змінам повинні передбачати поєднання професійного психологічного супроводу з розвитком внутрішніх ресурсів працівників, формуванням довіри та