Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

325 Тривожність у сучасній психологічній науці розглядається як багатовимірний психічний стан, що поєднує емоційні, когнітивні та фізіологічні компоненти реагування на ситуації невизначеності або потенційної загрози. У роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників підкреслюється, що тривожність може проявлятися як ситуативний стан, так і як стійка особистісна характеристика, що впливає на поведінку людини в різних сферах життя. З позицій психодинамічного підходу тривожність розглядається як внутрішній конфлікт між потребами особистості та соціальними вимогами. У когнітивно-поведінковій традиції вона трактується як результат негативної інтерпретації подій, коли нейтральні або складні ситуації сприймаються як загрозливі. У межах інтегративних підходів тривожність визначається як фактор, що порушує процеси саморегуляції, знижує концентрацію уваги та ускладнює прийняття рішень. Структурно тривожність включає емоційний компонент (відчуття напруження), когнітивний (песимістичні очікування, сумніви) та поведінковий (уникнення складних ситуацій). Саме поведінковий компонент є ключовим у контексті зв’язку з прокрастинацією, оскільки проявляється у відкладанні дій як способі зниження внутрішнього напруження. Прокрастинація розглядається як складний психологічний феномен, що проявляється у свідомому відкладанні виконання важливих справ попри усвідомлення негативних наслідків такої поведінки. У сучасних дослідженнях вона інтерпретується не як прояв ліні, а як форма емоційно-орієнтованого копінгу, спрямованого на тимчасове зниження стресу та тривожності. Основними характеристиками прокрастинації є розрив між наміром і дією, домінування короткострокового емоційного полегшення над довгостроковими цілями, а також порушення механізмів саморегуляції поведінки. Причини її виникнення є багатофакторними: емоційні (страх невдачі, тривожність), когнітивні (ірраціональні переконання щодо часу та ефективності), мотиваційні (низька внутрішня мотивація) та особистісні (низький рівень самоконтролю, перфекціонізм).