Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

330 пов’язана з процесами саморегуляції та рівнем сформованості особистісних ресурсів [1]. Зарубіжні автори також приділяють значну увагу вивченню феномену тривожності. Один із найбільш відомих підходів належить Ч. Спілбергеру, який розмежував поняття ситуативної (стану) та особистісної тривожності [2, c.85]. Згідно з його концепцією, ситуативна тривожність є тимчасовою реакцією на конкретну загрозливу ситуацію, тоді як особистісна тривожність виступає відносно стабільною рисою, що визначає схильність людини сприймати широкий спектр ситуацій як небезпечні. У когнітивному підході, представленому працями А. Бека та його послідовників, тривожність розглядається як наслідок дисфункційних когнітивних схем і переконань [3, c.32]. На думку дослідників, тривожні реакції виникають через систематичне перебільшення загрози, занижену оцінку власних можливостей і постійне очікування негативних наслідків. Таким чином, ключову роль у виникненні тривожності відіграють когнітивні інтерпретації подій. Значну роль у формуванні хронічної тривожності відіграє досвід раннього дитинства та особливості емоційного виховання. Українські психологи (О. В. Савчин, З. С. Карпенко) наголошують, що надмірна батьківська контрольованість, емоційна холодність або, навпаки, гіперопіка можуть формувати в дитини відчуття небезпеки та невпевненості у власних силах [4, c.78]. Такі установки зберігаються у дорослому віці й стають підґрунтям для хронічної тривожності. У зарубіжній психології вагоме місце посідає когнітивний підхід до пояснення причин хронічної тривожності. А. Бек та його послідовники вважають, що її основою є стійкі дисфункційні переконання, пов’язані з перебільшенням загроз і катастрофізацією можливих наслідків подій [5, c. 210]. Особи з хронічною тривожністю схильні інтерпретувати нейтральні або неоднозначні ситуації як небезпечні, що підтримує постійний стан внутрішньої напруги.