Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

246 У контексті трудового права важливим є забезпечення права педагогічних працівників на безпечні та здорові умови праці. Відповідно до законодавства про охорону праці роботодавець зобов’язаний створити належні умови праці, забезпечити інструктаж, навчання з безпеки та контроль за дотриманням відповідних вимог. В умовах війни ці обов’язки набувають особливого значення, оскільки ризики для життя та здоров’я суттєво зростають. Практика функціонування закладів освіти в умовах воєнного стану свідчить про необхідність впровадження нових підходів до організації охорони праці. Зокрема, важливого значення набувають питання евакуації, дій під час повітряної тривоги, організації освітнього процесу в укриттях, психологічної підтримки працівників та учнів. Усі ці аспекти повинні бути нормативно врегульовані та забезпечені відповідними ресурсами [4]. З огляду на зазначене доцільно звернутися до концепції вітальної безпеки, яка розглядає безпеку людини як комплексний стан, що охоплює не лише фізичне виживання, але й збереження психічного здоров’я, функціональності та гідності особи. Для педагогічних працівників це означає необхідність створення умов, за яких вони можуть ефективно виконувати свої професійні обов’язки без загрози виснаження, психологічного травмування чи втрати працездатності. Вітальна безпека у сфері освіти передбачає інтеграцію правових, організаційних та соціально-психологічних механізмів захисту. Вона включає забезпечення фізичної безпеки, доступ до психологічної підтримки, належне нормативне регулювання та ефективну комунікацію між усіма учасниками освітнього процесу. Такий підхід дозволяє розглядати охорону праці педагогічних працівників не лише як формальне виконання законодавчих вимог, а як складову більш широкої системи забезпечення життєздатності людини. Важливим аспектом є також питання відповідальності держави. Умови воєнного стану не звільняють державу від обов’язку забезпечення прав людини, а навпаки — підсилюють необхідність ефективного функціонування механізмів їх захисту. Недотримання вимог охорони праці, неналежна організація