Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

262 Ключові слова: освітнє середовище, психотравма, діти військовослужбовців, втрата, горе, травмоінформований підхід, психосоціальна підтримка, безпечний освітній простір, соціально-емоційне навчання. 1. Психофізіологічні особливості переживання втрати батьків- військовослужбовців у дітей Втрата батька або матері, які загинули внаслідок військових дій, є для дитини не лише емоційним потрясінням, а й комплексною психотравмуючою подією, що впливає на всі сфери її розвитку – емоційну, когнітивну, поведінкову та соціальну. Така втрата часто має раптовий і насильницький характер та відбувається в умовах тривалого стресу, що суттєво ускладнює процес переживання горя. У дітей військовослужбовців формується так зване травматичне горе, яке поєднує симптоми посттравматичного стресового розладу та класичні реакції втрати [13]. На відміну від нормативного горювання, воно характеризується інтенсивністю та тривалістю переживань, а також їх дезорганізуючим впливом на психіку дитини. Згідно з дослідженнями, травма порушує базові уявлення дитини про безпеку світу, стабільність і передбачуваність життя [4]. Водночас процес горювання, описаний у таких умовах часто має ускладнений, затяжний або циклічний характер [6]. Дитина може повторно переживати гострий біль втрати на різних вікових етапах, особливо у значущі моменти життя (свята, річниці, шкільні події), коли відсутність батька чи матері стає особливо відчутною. Травматичний досвід у дитячому віці впливає на функціонування мозку та нервової системи, формуючи стійкі реакції на стрес [10]. У дітей, які втратили батька чи матір-воїна, це може проявлятися у таких формах:  постійна тривога та підвищена настороженість – навіть у безпечних ситуаціях;  емоційне «відключення», апатія як захисний механізм;