Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

267 емоційно підтримувального та емпатичного ставлення – суттєво підвищує шанси на психологічне відновлення та успішну адаптацію дитини [5, 9]. 3. Українська школа як простір підтримки Переживання втрати батька або матері-військовослужбовця суттєво впливає на функціонування дитини у шкільному середовищі. Учитель часто є одним із перших дорослих, хто може помітити ці зміни. Важливо підкреслити, що поведінка такої дитини не є «проблемною» у традиційному розумінні, а відображає внутрішній біль, дезадаптацію та наслідки травматичного досвіду. Діти, які пережили втрату батька або матері внаслідок бойових дій, демонструють специфічні реакції у навчальному процесі. Травма впливає на їхні когнітивні, емоційні та соціальні функції, що проявляється у навчальній діяльності, взаємодії з однокласниками та стосунках із педагогами. В умовах війни українська школа виконує не лише освітню, а й соціально- психологічну функцію. Для дітей, які втратили батьків на фронті, вона може стати стабільним і безпечним простором, у якому реалізуються практики відновлення психоемоційного стану та соціальної адаптації. У такій ситуації школа виступає одним із ключових середовищ, де дитина або поступово відновлюється, або, за відсутності належної підтримки, зазнає додаткової травматизації. Підходи, засновані на принципах trauma-informed освіти, підкреслюють, що дитині насамперед потрібна не складна психологічна інтервенція, а щоденна стабільна людська підтримка [5]. 3.1. Базові принципи взаємодії з дитиною Ефективна педагогічна взаємодія з дитиною, яка пережила втрату, ґрунтується на кількох ключових принципах. Безпечність та передбачуваність. Дитина особливо потребує стабільності, яку вчитель може забезпечити через чіткий розклад і правила, попередження про зміни (наприклад, щодо заміни уроків чи контрольних робіт), а також спокійний і врівноважений стиль спілкування.