Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

268 Прийняття без осуду. Важливо не карати за прояви емоцій, не соромити за «незвичну» поведінку та не вимагати швидкого відновлення або «самоконтролю». Дозвіл на почуття. Дитина має право сумувати, плакати або не говорити про втрату. Натомість висловлювання на кшталт «ти маєш бути сильним/сильною» можуть посилювати внутрішню напругу. 3.2. Щоденні практики педагогічної підтримки Практична реалізація підтримки відбувається через щоденні дії вчителя. Основою є підтримуюча комунікація. Педагогу доцільно використовувати емпатичні висловлювання: «Я поруч, якщо тобі потрібно поговорити», «Тобі зараз може бути дуже складно – це нормально», «Ти можеш працювати у своєму темпі», «Я бачу, що тобі важко, і це зрозуміло». Водночас важливо не змушувати дитину публічно говорити про втрату. Важливо підтримувати контакт із дитиною, періодично цікавитися її станом, але не робити її об’єктом постійної уваги всього класу. Також для стабілізації стану учня рекомендовано зменшувати обсяг завдань, надавати додатковий час, дозволяти перерви та уникати жорсткого оцінювання у період гострого переживання [3]. Доцільно передбачити можливість для дитини тимчасово усамітнитися (наприклад, визначене місце у класі), вийти з уроку без додаткових пояснень або використати умовний сигнал для позначення свого стану. Окрім того, підтримка педагога може виражатися через рутину. Регулярність і повторюваність шкільних процесів знижують рівень тривоги, формують відчуття контролю та сприяють стабілізації емоційного стану. Задля ефективної роботи з учнями, які потребують підтримки, необхідними є підвищення кваліфікації педагогів, супервізія та психологічна підтримка самих вчителів [8, 9].