Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

287 У сучасних умовах особливого значення набуває інтеграція безпекових компонентів у зміст освітніх програм. Зокрема, це передбачає включення тем, пов’язаних із діями в надзвичайних ситуаціях, інформаційною безпекою, психологічною саморегуляцією та критичним мисленням [4]. Такий підхід відповідає міжнародним практикам, зокрема рекомендаціям ЮНЕСКО та ОЕСР щодо освіти в умовах криз [5]. Водночас ефективність реалізації зазначених підходів значною мірою залежить від рівня підготовки педагогів. Педагог у сучасному освітньому середовищі виступає не лише носієм знань, а й фасилітатором (організатором і спрямовувачем) безпечної поведінки, модератором психологічної стабільності та прикладом адекватного реагування на кризові ситуації [6]. Це зумовлює необхідність перегляду підходів до професійної підготовки педагогічних кадрів. Досвід Ізраїлю демонструє, що підготовка педагогів включає обов’язкові тренінги з дій у надзвичайних ситуаціях, психологічної підтримки учнів та управління поведінкою в умовах стресу. Освітні заклади мають чіткі алгоритми реагування на загрози, які відпрацьовуються на практиці. Це дозволяє мінімізувати панічні реакції та підвищити рівень безпеки [7]. З огляду на викладене доцільним є розгляд освітніх стратегій крізь призму вітальної безпеки як інтегративної концепції, що поєднує захист життя, здоров’я та гідності особистості з формуванням її адаптивного потенціалу. Вітальна безпека виступає методологічною основою, яка дозволяє перейти від реактивних моделей реагування до проактивного формування життєздатності [8]. Формування культури безпеки передбачає не лише засвоєння знань, а й розвиток стійких поведінкових моделей. Зазначений процес охоплює здатність швидко оцінювати ризики, приймати рішення в умовах обмеженого часу, дотримуватися інструкцій та підтримувати інших [9]. Вказані компетентності є критично важливими в умовах війни.