Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

303 У ширшому міжнародному контексті значущість такого підходу підтверджується даними ВООЗ, UNICEF і UNESCO. За оцінками ВООЗ, приблизно 9,6 мільйона людей в Україні перебувають у групі ризику або вже живуть із психічними розладами чи симптомами, що потребують уваги системи охорони психічного здоров’я; у 2025 році ВООЗ також повідомляла, що 68 % українців відзначають погіршення стану здоров’я порівняно з довоєнним періодом, а серед найпоширеніших проблем фігурують саме ментальні та неврологічні порушення [18]. UNICEF вказує, що майже 61 % батьків вважають, що їхні діти мають ознаки стресу, 24 % молодих людей віком 14–24 роки повідомляють про погіршення свого психологічного стану, а 11 % вважають, що потребують психологічної допомоги [17]. Хоч ці дані стосуються ширшої аудиторії, вони є релевантними і для студентської молоді. Психолого-педагогічний вимір вітальної безпеки неможливо повноцінно розкрити без комунікативної складової . Для студентської молоді комунікація є не лише інструментом передачі знань, а й способом соціальної інтеграції, підтримки приналежності до академічної спільноти та зниження рівня ізоляції. Саме тому доцільно говорити про комунікативну стійкість як про важливу складову вітальної стійкості. Під нею доцільно розуміти здатність студента підтримувати конструктивну міжособистісну взаємодію, зберігати діалогічність, відкритість до співпраці, критичність у сприйнятті інформації та залученість до навчальної спільноти навіть за умов стресу, невизначеності й інформаційного перевантаження . У такому розумінні комунікативна стійкість безпосередньо пов’язується з підходами І. М. Рижова, який наголошує на значенні соціальної довіри, згуртованості та інституційної солідарності як чинників людиноцентричної безпеки [5]. Водночас вона перегукується з ідеями П. В. Ящука щодо того, що в умовах гібридних і системних криз вітальна безпека повинна включати не лише захист від прямої фізичної небезпеки, а й протидію психоемоційному виснаженню, інформаційній дезорганізації та втраті соціальної інтегрованості [6].