Вітальна безпека особи, суспільства і держави в умовах війни : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 7-9 квітня 2026 р. - Київ, 2026. - 334 с.

306 неформальної освіти як інструменту стабілізації та захисту [17]. Ці цифри виразно підтверджують, що освітні інституції в умовах війни є одним із центральних середовищ психосоціальної підтримки. Особливу підгрупу в структурі студентського контингенту становлять внутрішньо переміщені особи . Для нашого дослідження важливо підкреслити, що в НУЛП, як і в інших великих університетах, студенти з числа ВПО не є домінуючою частиною контингенту, однак становлять значущу групу підвищеної освітньої та психосоціальної вразливості. За даними UNICEF, наприкінці 2024 року в Україні було 3,6 млн внутрішньо переміщених осіб, а IOM у 2025–2026 роках оцінювала цей показник приблизно у 3,7 млн [17; 21]. Для студента з числа ВПО характерним є накладання кількох типів стресу: травматичний досвід вимушеного виїзду, порушення звичних соціальних зв’язків, необхідність адаптації до нового міста й академічної групи, економічні труднощі, інформаційне перевантаження. У термінах П. В. Ящука це той випадок, коли тривалі кризові впливи можуть поступово знижувати життєвість, комунікативну залученість і суб’єктність, посилюючи ризики вітальної віктимності [7]. У психолого-педагогічному вимірі це означає, що інтеграція студентів із числа ВПО в університетський простір повинна будуватися не на ізоляції, а на залученні до спільних академічних практик, групової роботи, комунікативні формати, менторську підтримку та студентські ініціативи. В умовах війни адаптація ускладнюється саме через втрату соціальних зв’язків, переривання звичних форм навчання й підвищення рівня невизначеності [8]. Отже, університет повинен відновлювати для студента не лише навчальну траєкторію, а й мережу соціально-психологічних опор. Із погляду вітальної безпеки університетське середовище виконує щонайменше три функції: структурувальну , оскільки стабільний ритм занять і зрозумілі вимоги повертають студентові відчуття порядку; ресурсну , бо через освітнє середовище студент отримує доступ до знань, підтримки й соціального капіталу; відновлювальну , адже саме в просторі університету можуть