Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

195 до спільної візантійської традиції та стверджував, що злиття з Православною церквою є поверненням до витоків. Проте, як показує Сенік, подібна аргументація ігнорувала канонічний вимір: жоден із єпископів УГКЦ не був присутній, а Собор скликала не церковна влада, а радянський апарат [4, с. 163]. Важливим кроком у підготовці псевдособору стала поїздка членів Ініціативної групи до Києва наприкінці лютого 1946 року, де священиків Михайла Мельника та Антонія Пельвецького висвятили на православних єпископів [10]. Це дозволило надати заходу ілюзію «церковного» характеру, хоча фактично єпископи були призначені радянською стороною. Марчук у своїй монографії вказує, що така конструкція була свідомо продумана для зовнішньої легітимізації «собору» [5, с. 38]. Показово, що значна частина делегатів пізніше відкликала свої голоси. Ця обставина була добре відома в церковних колах в еміграції ще з 1940-х років і лише підтверджує примусовий характер «возз'єднання». Як переконливо доводить колективна монографія за редакцією Девілла і Галадзи, попри відсутність спільного наративу між різними дослідницькими школами, вчені дійшли висновку, що рішення псевдособору були вироблені під примусом радянської влади [8]. Мотивація Костельника . Питання про внутрішню мотивацію Костельника залишається відкритим і, мабуть, не має однозначної відповіді. Деякі дослідники вказують, що він надіявся зберегти для свого кліру хоча б мінімальний простір для пастирської діяльності в умовах радянського режиму [7укр, с. 101]. Інші наголошують, що безпосередній тиск через загрозу арешту його сина та контроль МДБ фактично позбавляли його реальних альтернатив [3, с. 94]. Можна виокремити кілька рівнів, на яких діяла мотивація Костельника. По- перше, ідеологічний: він справді вважав, що окремі богословські та обрядові аспекти УГКЦ потребують реформування, і міг щиро вірити що «возз'єднання» відкриє шлях до відновлення автентичного візантійського обряду. По-друге, прагматичний: зіткнувшись із фактом арешту єпископату та системним тиском