Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

45 Важливим складником децентралізованого управління є державно- громадська взаємодія. Територіальна громада має виступати не лише адміністративною одиницею, а й активним учасником формування місцевої освітньої політики. Залучення батьків, громадських організацій, роботодавців, молодіжних і професійних об’єднань до обговорення освітніх рішень сприяє зростанню довіри, прозорості та відповідальності. Така участь має бути інституційно закріпленою через публічні консультації, громадські ради, звітування керівників, відкриті бюджети та локальні стратегії розвитку освіти. В умовах воєнного стану децентралізація продемонструвала як переваги, так і проблемні аспекти місцевого управління освітою. З одного боку, громади отримали можливість швидко реагувати на безпекові виклики, облаштовувати укриття, організовувати дистанційне або змішане навчання, підтримувати внутрішньо переміщених осіб і координувати гуманітарну допомогу. З іншого боку, стали помітними суттєві відмінності у фінансовій, кадровій та організаційній спроможності громад. Тому подальше оновлення інституційного забезпечення має передбачати методичний супровід, професійне навчання управлінців, розвиток міжмуніципального співробітництва та системну державну підтримку громад. Міжнародний досвід свідчить, що ефективне управління освітою потребує балансу між централізованими гарантіями якості та локальною автономією. У сучасних підходах до освітньої політики наголошується на необхідності підвищення релевантності освітніх траєкторій, підтримки здобувачів освіти та розвитку стійкості освітніх систем [5]. Для України це означає потребу у такій моделі децентралізованого управління, яка поєднує державні стандарти, місцеву відповідальність, автономію закладів освіти та орієнтацію на потреби людини впродовж життя. Отже, децентралізація є важливим чинником оновлення інституційного забезпечення управління освітою. Вона змінює розподіл повноважень і відповідальності, посилює роль територіальних громад, розширює автономію закладів освіти, актуалізує потребу у фінансовій прозорості, кадровій