Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Education Forum‖ (June 1-3, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 206 p.

68 Отримані дані дозволяють зробити висновок, що інклюзивне середовище в закладі освіти функціонує, однак має низку організаційних, кадрових, методичних та комунікативних проблем. Як у відповідях педагогів, так і у відповідях батьків простежується недостатній рівень системної підготовки та практичної готовності до роботи з дітьми з аутизмом. Зокрема, лише 18% учителів оцінили свій рівень підготовки як високий, тоді як 42% – як достатній, 29% – як середній і як низький – 11%. Бачимо, що майже кожен другий педагог не відчуває впевненості у власній готовності працювати з дітьми з РАС на належному рівні. Додатково, 76% вчителів прямо зазначили потребу у додатковій професійній підготовці, що підтверджує наявність суттєвого запиту на підвищення кваліфікації саме у практичному напрямі. Хоча 53% педагогів проходили повноцінні курси з інклюзивної освіти, а 31% – окремі семінари, наявність 16% учителів, які взагалі не проходили спеціального навчання, свідчить про нерівномірність професійної підготовки кадрів. У відкритих відповідях педагоги наголошували на необхідності практичних тренінгів, моделювання реальних ситуацій та отримання чітких алгоритмів дій у роботі з дітьми з аутизмом. Однією з ключових проблем, виявлених у ході дослідження, є недостатній рівень постійної підтримки з боку фахівців супроводу. Лише 48% педагогів зазначили, що регулярно отримують допомогу від асистента вчителя, психолога або логопеда, тоді як 34% отримують її лише іноді, а 18% – взагалі не мають такої підтримки. Подібна тенденція простежується і у відповідях батьків: лише 35% зазначили, що їхня дитина регулярно отримує допомогу фахівців, 40% – іноді, 18% – рідко, а не отримують її взагалі – 7%. Понад половина дітей не забезпечені стабільною корекційно-розвитковою підтримкою, що суттєво знижує ефективність інклюзивного навчання. Серед батьків лише 41% зазначили, що отримують регулярну інформацію про успіхи та труднощі дитини, 37% – іноді, 16% – рідко, а 6% – взагалі не отримують зворотного зв’язку. Простежуємо недостатньо налагоджену систему