Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

251 освіти є діти з розладами аутистичного спектра (РАС), для яких характерними є порушення соціальної взаємодії, комунікації та поведінкової регуляції [1, с. 46]. Саме дефіцит соціальної взаємодії визначається як одна з основних характеристик аутизму та суттєво впливає на процес соціалізації дитини [2, с. 81]. Діти з РАС часто мають труднощі у встановленні емоційного контакту, розумінні соціальних сигналів, підтриманні діалогу та взаємодії з однолітками. У зв‘язку з цим проблема формування соціальної взаємодії набуває особливої актуальності у сучасній педагогічній науці та практиці. Аналіз наукових досліджень Проблема розвитку соціальної взаємодії дітей з РАС досліджується у працях вітчизняних та зарубіжних учених. Дослідники наголошують, що ефективність соціалізації дітей з аутизмом залежить від раннього педагогічного втручання та правильно організованого освітнього середовища [3, с. 114]. У сучасній корекційній педагогіці значного поширення набули методики TEACCH та ABA, які забезпечують системний підхід до розвитку соціальних навичок [4, с. 96]. Водночас аналіз наукової літератури свідчить, що проблема формування навичок соціальної взаємодії в умовах інклюзивного навчання потребує подальшого дослідження. Мета статті Метою статті є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов формування навичок соціальної взаємодії у дітей з розладами аутистичного спектра в умовах інклюзивного навчання. Теоретичні засади формування соціальної взаємодії Соціальна взаємодія розглядається як процес встановлення та підтримання контактів між людьми, що передбачає обмін інформацією, емоціями та спільну діяльність [5, с. 68]. Для дітей з РАС характерними є: • труднощі встановлення контакту; • уникнення соціальної взаємодії;