Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

367 лофт, японський вабі-сабі — особливу популярність зберігає італійський стиль. Його живучість пояснюється органічним поєднанням розкоші та домашнього затишку, бездоганного смаку та сенсорної насиченості. Проте, незважаючи на практичну затребуваність теми, наукових досліджень, які системно розглядали б застосування саме італійської стилістики у функціональних громадських просторах України, майже немає — цим визначається актуальність пропонованих тез. Основна частина. Стильові витоки та ключові ознаки. Італійська архітектурна та декоративна традиція охоплює кілька тисячоліть — від античних терм і середньовічних міських лоджій до пишноти ренесансних палаццо та раціоналізму школи «Bella Italia» ХХ ст. У контексті сучасного дизайну інтер'єру під «італійським стилем» зазвичай розуміють синтетичну стилістичну систему, що відтворює візуальні та матеріальні якості тосканського, ломбардського або середземноморського житла [2, с. 113]. Її базові ознаки: природні матеріали (камінь, теракота, дерево, ліпнина), тепла охристо-вохряна колірна гама, арочні перекриття, мозаїчна підлога, відкриті стелі з балками та декоративна кераміка ручної роботи. Психологічний вплив на відвідувача. Дослідження у сфері нейроестетики підтверджують, що текстури природних матеріалів та тепла колірна палітра знижують рівень кортизолу та стимулюють вироблення ендорфінів, що безпосередньо пов'язано з відчуттям задоволення та бажанням залишатися у просторі довше [3, с. 88–89]. Для закладів громадського харчування цей ефект є принципово важливим: середня тривалість перебування гостя зростає, а відтак збільшується середній чек. Характерна для італійського інтер'єру теплота та «шорсткість» фактур — потерта цегла, вибілена вапном стіна, кована залізна арматура — формує відчуття автентичності та «пережитої» історії, що Е. Релф назвав поняттям «genius loci» (дух місця) [4, с. 141]. Функціональне зонування в дусі italianità. Класичний принцип організації простору в традиційних тосканських тратторіях та остеріях — поділ