Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

379 Традиційно академічне музичне виконавство (гра на фортепіано, скрипці, віолончелі, академічний вокал, ансамблеве музикування) розглядалося крізь призму естетичної цінності, елітарності й педагогічної технології. Проте сьогодні виникає гостра потреба в концептуалізації терапевтичної та реабілітаційної функції виконавства. Об‘єднання зусиль мистецтвознавства, кризової психології та психофізіології дає підстави розглядати академічну музику не просто як об‘єкт споглядання, а як потужний, науково обґрунтований інструмент соціокультурної реабілітації та подолання психотравми. Останнім часом науковці все частіше звертаються до проблематики арт- терапії, акцентуючи на потужному потенціалі музичного мистецтва. В українському музикознавстві ґрунтовною, базовою працею з цих питань є дослідження Валентини Драганчук, яка розкрила саме музикознавчі основи застосування музики з терапевтичною метою. Дослідниця проаналізувала глибинні історичні й теоретичні концепції сприйняття академічної музичної форми [1]. Питання впливу музичного твору на психоемоційну сферу особистості висвітлено Ярослави Олійник [2]. Вона розглядає терапевтичний та психологічний ефекти «ритмо-енергії» класичного музичного твору, доводячи, що цей процес резонує на глибинному рівні з внутрішнім «Я» слухача і запускає механізми психологічного захисту через специфічну чуттєву комунікацію. Оскільки «вібрація звукових хвиль, ритми, гучність впливають і змінюють емоційну сферу людини», то «використання музики в сеансах психотерапії» є надзвичайно важливим; ба більше – воно є вагомим чинником «задля збереження емоційно здорового суспільства» [2, с. 490]. Стаття Руфіни Добровольської присвячена теоретико-методологічному аналізу інтегративної дисципліни на перетині музикознавства, етномузикології та психології. Авторка аналізує рецептивну й активну музикотерапію для дорослої аудиторії крізь призму історико-культурних парадигм [3]. У статті з проблем впливу музики на процес реабілітації людей із ПТСР китайські вчені, залучивши результати численних досліджень, вкотре