Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

381 Велике значення у процесі реабілітації має емоційне резонування без ретравматизації. Одне із найскладніших завдань кризової психології – вивільнення заблокованих емоцій (страху, гніву, горя). Вербалізація (розповідь про пережите) часто веде до ретравматизації – повторного проживання жаху. Академічне виконавство пропонує мову метафор. Через складну палітру музичних образів (наприклад, драматизм Бориса Лятошинського чи тиху ностальгію Валентина Сильвестрова) слухач може легітимізувати свій біль, проплакати його й отримати емоційну розрядку (катарсис) у безпечному полі мистецтва. Живе академічне виконання постає як простір соціокультурної інтеграції. Соціокультурна реабілітація спрямована на повернення травмованої особи до активного суспільного життя, подолання самоізоляції та відчуження. Академічний концерт у сучасних умовах трансформується з елітарного заходу на реабілітаційний простір. Реабілітаційні ознаки має ефект колективного когнітивного синхронізму. Перебування в концертному залі (або адаптованому просторі шпиталю, сховища) створює феномен «спільного переживання». Слухачі синхронізують своє дихання й емоційні реакції з виконавцем і один з одним. Це руйнує стіну психологічної ізоляції, яка часто виникає в людей із ПТСР, повертаючи їм відчуття причетності до спільноти та солідарності. У сучасний складний кризовий період суттєво оновлюються й форми концертної діяльності. Нова ментальність українських виконавців породжує інноваційні формати – «концерти-бесіди», «шпитальні концерти», терапевтичні музичні вечори, де знімається суворий бар‘єр між сценою і залом. Виконавець виступає не як недосяжний маestro, а як провідник, терапевт, що йде на прямий емоційний та вербальний контакт із публікою. Активне музикування (гра на інструменті соло або ж участь у процесі колективного музикування, як, наприклад, у класі камерного ансамблю) в умовах війни постає як глибинна арт-терапія. Найвищий рівень реабілітації досягається тоді, коли травмована людина (або професійний музикант, який