Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society in Times of War‖ (June 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 417 p.

43 монополізацію галузі та концентрацію лісосічного фонду в руках кількох фінансово-промислових груп. Таким чином, регулювання виявляється спрямованим не на захист лісового фонду і не на створення рівних умов для всіх підприємств, а на формування бар‘єрів, які дозволяють державним лісгоспам вибірково підтримувати одних гравців і витісняти інших [3, с. 10]. Окремої уваги заслуговує проблема контролю за дотриманням лісового законодавства. Формально цю функцію здійснює Державна екологічна інспекція, яка має право проводити перевірки на місцях рубок, виявляти порушення та накладати штрафи. Однак реальна ефективність цього органу залишається вкрай низькою з кількох причин. По-перше, інспекція хронічно недофінансовується, що позбавляє її можливості утримувати достатню кількість інспекторів для покриття всієї території лісового фонду. По-друге, технічне оснащення перевіряльників залишається на рівні 1990-х років – брак супутникового моніторингу, безпілотників та геоінформаційних систем робить виявлення порушень значною мірою випадковим. По-третє, інспекція не має реальних важелів впливу на державні лісогосподарські підприємства, які самі є об‘єктами її контролю, але водночас перебувають у складних відносинах з обласними та районними адміністраціями. У результаті більшість порушень, особливо масові санітарні рубки під виглядом яких проводиться промислова заготівля, залишаються непоміченими. Лісопромислові підприємства навчилися маскувати нелегальну заготівлю, використовуючи прогалини в нормативній базі та створюючи ланцюги постачання тіньової деревини під виглядом законної. У підсумку держава втрачає не лише податки та рентні платежі, а й саму можливість достовірно оцінювати реальні обсяги використання лісових ресурсів [5]. Іншим важливим аспектом є те, що державне регулювання практично не стимулює вертикальну інтеграцію всередині галузі й не створює переваг для глибокої переробки деревини. Законодавство містить окремі податкові пільги для підприємств деревообробної промисловості, зокрема звільнення від сплати ввізного мита на обладнання, що не виробляється в Україні, та знижену ставку