Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

144 ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION УДК 72.01 Колесников Олександр Євгенович ст. викладач Харківської державної академії дизайну та мистецтв м. Харків, Україна РОЗРИВИ МІСТА ГАДЯЧ Анотація. У тексті розглядаються особливості міських пустот міста Гадяч, позначенними авторами як розриві. Особливість цих порожнеч у тому, що вони не просторові, а соціо-культурні. Позначені головні розриви – між наративами та просторовими артефактами, між містом та природою, між роллю спільнот (єврейською) в минулому і сьогодні, між містом та громадянами. Ключові слова: теорія архітектури, Гадяч, Urban Voids, спадщина, розриви. Деградація тканини міста є однією з проблем, що стає все більш актуальною на тлі криз та стрімких змін. Вона може бути виражена у втраті функції, руйнації забудови, забруднені довкілля, втраті ідентичності та традицій. У світі сформувалось декілька концепцій, якими описують цей процес: «деградуючі території», «сіри зони», «Urban Voids», «Urban Vacant Land», «розриви». У минулих дослідженнях [1] авторами було визначені особливості Urban Voids для міста Харків: їх типи, особливості, залишкові функції, інша течія часу, історія виникнення, розташування між сильними зонами, тощо. Вони були описані як «міськи порожнечі» або «Urban Voids» (англійською мовою через семантичну неоднозначну насиченість словосполучення при прямому перекладі). Цей термін ввела в загальне користування Дж. Джейкобс в 1960-х, а потім теоретично було розроблено Р. Транчиком в роботі «Finding lost space» в 1986 році. Проектування міської тканини через «Urban Voids» увійшла в практику в 1990-х, особливо завдяки таким архітекторам як Р.Колхас та І. де Сола - Моралес, що проектували не стільки будівлі, як простір між ними. Концепція «розривів» почала розвиватися у 2005 р. та має на меті опис процесу втрати ідентичності міської тканини, пам’яток архітектури та культурних традицій, що роблять кожне місто особливим. У світі ціеї темі приділили увагу F. Hartog, X. Zhang, Kaixuan Wang (на прикладі реконструкцій Шанхаю) [2]. В Україні еквівалентним до поняття «розрив» може бути поняття «ідентичнісна яма», яке було введене Б. С. Черкесом у монографії «Національна ідентичність в архітектурі міста». «Ідентичнісна яма» — територія, що втратила забудову, функцію та символічний зміст, через що загубилась на мапі міста [3]. Місто Гадяч (засн. 1634 р., Полтавська область) за свою багатолітню історію неодноразово стає центром торгівлі, культури, релігії, мав статус столиці Гетьманщини. У період XVII-XVIII ст. у місті з’явився ряд пам’яток архітектури, що пов’язані з гетьманами, релігійних споруд архітектури бароко. У ХІХ – початку ХХ ст. місто було центром культури, яке відвідували багато письменників як Леся Українка [4]. Таким чином, ідентичність міста Гадяч виражалась у особливому ландшафті, композиції міста, архітектурних ансамблях, козацькій спадщині, що привертала митців. Трагічні події ХХ ст. призвели до втрати значної кількості пам’яток архітектури, що не могло не відбритись на соціокультурній ситуації у місті. Структура міста Гадяч цікава та самоцінна, особливо через трипроменеву систему центральних вулиць, що відсилає до перших містобудівних проектів початку Просвітництва. Але порожнечі міста Гадяч здебільшого мають не просторовий, а соціо-культурний характер. Тобто пустоті не просторові, які можна побачити в більшості міст (що виникли через нерівномірність зростання модерного міста), а що з'явились внаслідок розриву в силу різних причин ментального поля міста. Вони прив'язані більше до часу, культури та соціальних змін, ніж до простору. Тому для для опису міських порожнин міста Гадяч ми використовуємо термін «РОЗРИВИ». Найбільш наочний розрив – між яскравою історією та культурою міста, схованими та явними наративами, пов'язаними з сильними особистостями та повною відсутністю матеріального нащадка. Не збереглося будинків Драгоманова та Пчілки (місце останнього відомо приблизно). За радянських часів знесено майже всі собори та церкви, разом із ними втрачено частину ідентичності міста.