Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

112 досягнення — 3,19 бала. Це свідчить про достатньо сформовану мотиваційну складову психологічної стійкості студентів. Водночас найнижчі результати були зафіксовані у твердженнях, що стосувалися здатності мислити під тиском та конструктивно переживати ситуації невдач. Середні показники за цими пунктами становили 2,20 та 2,26 бала відповідно. Подібні результати можуть вказувати на потребу в розвитку когнітивної гнучкості, навичок емоційної саморегуляції та здатності ефективно діяти в ситуаціях тривалого стресу. Аналіз рівня професійної життєстійкості за методикою О. Кокуна показав, що середнє значення у жінок становило M = 72,58, тоді як у чоловіків — M = 60,86. Однак результати t-критерію Уелча (t = 1,94; p = 0,085) засвідчили відсутність статистично значущих гендерних відмінностей. Це дозволяє припустити, що визначальну роль у розвитку резильєнтності відіграють не гендерні характеристики, а насамперед особистісні ресурси, особливості досвіду та соціально-психологічні чинники. Результати дослідження копінг-стратегій засвідчили, що студенти переважно використовують адаптивні способи подолання стресу. Найбільш поширеними виявилися позитивна переоцінка ситуації, планування вирішення проблем, пошук соціальної підтримки та емоційна саморегуляція. Водночас частина респондентів демонструвала використання стратегій уникнення та дистанціювання, що може виступати тимчасовим захисним механізмом в умовах високої психоемоційної напруги. Кореляційний аналіз показав наявність взаємозв’язку між професійною життєстійкістю, резильєнтністю та копінг-стратегіями. Зокрема, між професійною життєстійкістю та загальною резильєнтністю було виявлено негативний кореляційний зв’язок (r = –0,51), що може свідчити про зменшення внутрішньої напруги в осіб із більш сформованими професійними адаптивними механізмами. Крім того, встановлено негативний зв’язок між професійною життєстійкістю та копінг- стратегіями (r = –0,35), а також слабкий позитивний зв’язок між загальною резильєнтністю та копінг- стратегіями (r = 0,10). Важливу додаткову інформацію було отримано за допомогою авторської анкети «Резильєнтність майбутніх психологів під час війни». Результати анкетування показали, що 90,3 % опитаних оцінюють власну здатність долати труднощі як середню або високу. Найчастіше як внутрішні ресурси студенти визначали оптимістичність (51,6 %), навички саморегуляції (48,4 %) та гнучкість мислення (41,9 %). Водночас більшість респондентів зазначили, що в умовах війни значно зросло емоційне навантаження. Зокрема, 80,6 % студентів повідомили про емоційне виснаження, 48,4 % — про зниження навчальної мотивації, а ще 48,4 % — про труднощі адаптації до онлайн-формату навчання. Майже 42 % опитаних відчували нестачу психологічної підтримки з боку оточення. Основними джерелами підтримки студенти називали родину (64,5 %), друзів (48,4 %), викладачів (48,4 %) та власні практики самодопомоги. Найефективнішими способами відновлення психологічного стану респонденти вважали спілкування з близькими людьми, хобі, відпочинок і фізичну активність. Водночас 67,7 % студентів зазначили, що за період війни стали психологічно стійкішими, що свідчить не лише про травматичний, а й про мобілізуючий вплив кризової ситуації. Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що майбутні психологи загалом мають достатній потенціал психологічної резильєнтності та демонструють переважання адаптивних способів подолання стресу. Водночас високий рівень емоційного виснаження та труднощів із підтриманням мотивації свідчить про необхідність цілеспрямованої психологічної підтримки студентської молоді у воєнний період. Таким чином, результати дослідження підтвердили гіпотезу про взаємозв’язок психологічної резильєнтності з професійною життєстійкістю, копінг-стратегіями та соціальною підтримкою. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення та впровадження програм розвитку емоційної саморегуляції, профілактики емоційного вигорання та підвищення психологічної стійкості майбутніх психологів в умовах тривалого воєнного стресу. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Бойко О. В. Психологічна стійкість особистості в кризових умовах. Київ : Освіта України, 2022. 214 с. 2. Холод Л. І. Психологічна резильєнтність особистості: теоретичні підходи та практичні аспекти. Науковий вісник. 2023. № 4. С. 45–52. 3. Коваленко О. В. Психологічна стійкість особистості в умовах війни: особливості формування та прояву. Психологічна наука і практика: сучасні виклики. 2024. Вип. 17. С. 88–92. 4. Мартиненко С. І. Резильєнтність як ресурс адаптації майбутніх фахівців психологічного профілю. Психологічні студії. 2025. № 2. С. 33–40.