Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

70 яка характеризує стан вегетативної нервової системи та адаптаційні можливості людини. Зниження показників HRV розглядається як один із маркерів прискореного біологічного старіння [1, 6]. Важливими індикаторами біологічного віку є також показники функціонального стану дихальної системи. Зменшення життєвої ємності легень, зниження максимальної вентиляції легень та ефективності газообміну свідчать про вікові зміни організму і можуть використовуватись для оцінювання темпів старіння [3]. Упродовж останніх років значного розвитку набули молекулярно-біологічні методи оцінювання біологічного віку. Особливий інтерес викликають епігенетичні годинники старіння, що базуються на визначенні особливостей метилування ДНК. Такі підходи дозволяють оцінювати швидкість старіння організму та прогнозувати ризики розвитку віковозалежних захворювань [2, 4, 5]. Перспективним напрямом сучасної геронтології є використання комплексних моделей оцінювання біологічного віку, які поєднують фізіологічні, біохімічні, генетичні та цифрові маркери. Сучасні інформаційні технології та методи штучного інтелекту дозволяють значно підвищити точність прогнозування вікових змін та індивідуалізувати профілактичні заходи [5, 8, 9]. Практичне значення оцінки біологічного віку полягає у можливості раннього виявлення функціональних порушень та моніторингу ефективності профілактичних і реабілітаційних програм. Регулярна фізична активність, раціональне харчування, достатній сон і відмова від шкідливих звичок сприяють уповільненню темпів біологічного старіння та покращенню функціонального стану організму [1, 3, 10]. Отже, біологічний вік є комплексною характеристикою функціонального стану організму, яка відображає індивідуальні особливості процесів старіння, рівень адаптаційних резервів та стан здоров'я людини. Використання анатомо-фізіологічних показників для його оцінювання відкриває широкі можливості для ранньої діагностики функціональних порушень, моніторингу стану здоров'я та обґрунтування профілактичних і реабілітаційних заходів. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Li Z., Wu Z., Zhang X. Progress in biological age research. Frontiers in Public Health. 2023. Vol. 11. Article 1074274. 2. Bafei S. E. C., Thompson M., Teschendorff A. Biomarkers selection and mathematical modeling in biological age. npj Aging. 2023. Vol. 9. Article 110. 3. Moqri M., Herzog C., Poganik J. Biomarkers of Aging for the Identification and Evaluation of Therapeutic Interventions. Ageing Research Reviews. 2023. 4. Chen R., Miao C., Li J. Biomarkers of ageing: Current state-of-art, challenges, and opportunities. MedComm – Future Medicine. 2023. 5. Mathur A., Belsky D. New insights into methods to measure biological age. Frontiers in Aging. 2024. 6. Tao X., Li Y., Wang J. Biomarkers of Aging and Relevant Evaluation Techniques. International Journal of Molecular Sciences. 2024. 7. He Y., Zhang H. Progress in the study of aging marker criteria in human aging. Frontiers in Public Health. 2024. 8. Zurbuchen R., Stuck A. Methods for the assessment of biological age. Maturitas. 2025. 9. Haugg F. et al. Artificial intelligence-based approaches for age prediction and biological aging assessment. The Lancet Healthy Longevity. 2025. 10. Levine M. E., Bortz J. Biological age estimation using circulating blood biomarkers. Communications Biology. 2023.