Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (June 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 122 p.

91 катехоламінів для виключення ендокринної патології [2]. В окремих випадках необхідними є ангіографічні методи візуалізації або магнітно-резонансна томографія судин. До особливо небезпечних клінічних ситуацій належать гіпертензивні невідкладні стани, які супроводжуються гострим ураженням органів-мішеней. Поява судом, порушення свідомості, гострої серцевої недостатності, тяжких дихальних розладів, анурії, різкого зниження периферичної перфузії або ознак енцефалопатії вимагає негайного переведення новонародженого до відділення інтенсивної терапії та невідкладного контролю гемодинаміки [3,8]. У сучасних рекомендаціях наголошується, що критично високий АТ у новонароджених повинен розцінюватися не як ізольований симптом, а як потенційний прояв системного захворювання [2]. Лікувальна тактика визначається тяжкістю гіпертензії, її етіологією та наявністю ураження органів-мішеней. При помірному безсимптомному підвищенні АТ першочерговими є усунення потенційно оборотних чинників, оптимізація респіраторної підтримки, корекція болю, перегляд медикаментозної терапії та лікування основної патології [4,7]. При розвитку клінічно значущої або тяжкої ї застосовують антигіпертензивну терапію під суворим контролем гемодинамічного статусу новонародженого. У неонатальній практиці можуть використовуватися вазодилататори, β- адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту та блокатори кальцієвих каналів, однак вибір препарату залежить від етіології, постнатального віку та супутньої патології [2,9]. При гіпертензивних кризах можливе внутрішньовенне застосування антигіпертензивних препаратів із поступовим контрольованим зниженням АТ, оскільки надто швидка нормалізація показників може спричинити ішемію життєво важливих органів, зокрема головного мозку та нирок [8,9]. У міжнародних неонатальних рекомендаціях підкреслюється необхідність уникати агресивного зниження АТ та проводити терапію поетапно під постійним моніторингом життєвих показників [3]. Висновки. Артеріальна гіпертензія у новонароджених є складною мультифакторною патологією, що часто має вторинний характер та може бути раннім проявом тяжких нефрологічних, кардіальних або системних порушень. Висока клінічна настороженість лікаря, правильна методика вимірювання АТ, знання «червоних прапорців» та використання поетапного алгоритму діагностики дозволяють своєчасно ідентифікувати небезпечні стани та оптимізувати лікувальну тактику. Раннє виявлення АГ у новонароджених сприяє профілактиці гемодинамічних ускладнень, зниженню ризику ураження органів-мішеней та покращенню коротко- і довгострокових результатів лікування. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ 1. МОЗ України. Уніфіковані підходи до моніторингу стану новонароджених. Київ, 2023. 2. Neonatal Hypertension. In: StatPearls Publishing; 2025. 3. American Academy of Pediatrics. Clinical Practice Guideline for Screening and Management of High Blood Pressure in Children and Adolescents. Pediatrics. Updated evidence review. 4. World Health Organization. Pocket Book of Hospital Care for Children. Geneva; 2022. 5. Flynn JT, Dionne JM. Neonatal hypertension: diagnosis and management. Pediatr Nephrol. 2023. 6. Starr MC, Flynn JT. Neonatal hypertension: cases, causes and clinical approach. Curr Opin Pediatr. 2024. 7. Nelson Textbook of Pediatrics. 22nd ed. Elsevier; 2024. 8. Dionne JM, Abitbol CL, Flynn JT. Hypertensive emergencies in neonates and infants. Pediatr Nephrol. 2022. 9. European Society recommendations on pediatric hypertension. 2023. 10. Українська асоціація неонатологів. Сучасні підходи до інтенсивної терапії новонароджених. Київ, 2024.