Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (July 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 116 p.

103 of practical and specialised lexicography, the study defines requirements for the macrostructure, microstructure, source base, and verification procedures of the future dictionary. The proposed ―Extended Dictionary of Theatre and Show‖ is designed not merely to revise or clarify terminology inherited from previous reference works, but also to define current terms used in concert, television, multimedia, digital, immersive, and hybrid show production. The article introduces criteria for lemma selection, a thematic classification of the term system, a multi-layered dictionary-entry model, rules for writing definitions, and a three-level procedure of linguistic, art-historical, and professional validation. A combined print-and-digital format is proposed, with controlled updates, version history, cross-references, multimedia examples, and differentiated information levels for students, scholars, and practitioners. Keywords: show directing; variety directing; theatre; terminological dictionary; specialised lexicography; terminography; dictionary entry; performing arts; multimedia; digital performance. Постановка проблеми Професійна мова режисури ніколи не була сталою сукупністю нейтральних назв. Вона формується разом із художніми системами, технологіями сцени, типами комунікації з аудиторією та організацією виробничого процесу. У класичному театрі термін найчастіше закріплював поняття драматургії, акторської дії, мізансцени, композиції, сценографії або жанру. У режисурі сучасного шоу до цієї системи додалися телевізійна багатокамерна зйомка, синхронізація за таймкодом, медіасервери, віртуальна сценографія, інтерактивні сенсори, шоу-контроль, попередня візуалізація, цифрові двійники сцени, доповнена реальність і гібридні форми присутності глядача. Унаслідок цього режисер працює не тільки з драматургічним матеріалом і виконавцем, а з комплексною системою живої, екранної, звукової, світлової та програмованої дії. Українські словники театральної й естрадної лексики заклали необхідну основу для професійного опису галузі. «Словник режисера естради та масових свят» М. Крипчука, М. Мельник, В. Стрельчук та І. Соколенка є найближчим профільним попередником майбутнього видання, оскільки фіксує терміни, безпосередньо пов’язані з режисерською практикою естрадних видовищ і масових театралізованих подій [1]. «Словник театрознавчих термінів і понять» І. Савченко та І. Ліпницької охоплює понад сімсот статей, що стосуються режисури, театральної постановки, акторської майстерності, сценографії, архітектури театру, драматургії, музики й балету [2]. У передмові укладачки прямо визнають відкритість словника до подальшого доповнення, що є важливою методологічною ознакою: словник сценічного мистецтва не може бути остаточно завершеним, оскільки його предмет продовжує змінюватися. Проблема полягає не лише в появі нових слів. Вона пов’язана з розходженням між мовним, теоретичним і практичним значенням того самого терміна. Наприклад, «монтаж» у режисурі може означати принцип композиційного зіставлення епізодів, технічне збирання сценічної конструкції, процес постпродакшену аудіовізуального матеріалу або спосіб організації одночасних потоків зображення на екранах. «Партитура» може бути музичним записом, режисерською схемою дії, світловою послідовністю чи технологічним cue-листом. Без фіксації сфери, функції й контексту коротке визначення створює ілюзію точності, але не дає користувачеві достатньої інформації для професійного застосування. Додатковою складністю є різноспрямована іншомовна взаємодія. Частина української театральної термінології історично формувалася під впливом латини, польської, німецької, французької та російської мов. О. Клековкін показує, що значення слів «художній», «мистецький», «артистичний» у різні періоди не збігалися із сучасним уживанням, а нормативний словник може бути науково обґрунтованим лише тоді, коли враховує історично правильні й помилкові, продуктивні й периферійні форми [4, с. 62]. Сучасний етап додає потужний пласт англійської виробничої лексики: cue, playback, mapping, tracking, previsualization, show caller, stage manager, creative producer, virtual production. Її некритичне калькування збіднює українську фахову мову, але механічна заміна всіх міжнародних слів також здатна порушити професійну комунікацію. Таким чином, виникає суперечність між динамічним розвитком театру і шоу, міждисциплінарним розширенням режисерської діяльності та відсутністю сучасного україномовного словника, який поєднував би нормативність із реальним професійним уживанням, історичну доказовість із технологічною актуальністю, коротку дефініцію з практичним режисерським тлумаченням. Розв’язання цієї суперечності потребує не простого доповнення алфавітного переліку новими словами, а розроблення цілісної концепції словника, критеріїв добору матеріалу, моделі статті, методів перевірки та цифрової архітектури видання. Аналіз останніх досліджень і публікацій