Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (July 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 116 p.

93 DOI: https://doi.org/10.64828/conf-138-2026-2 УДК 159.964:615.851 Пришляк Володимир Іванович кандидат медичних наук, старший викладач кафедра психології та соціальної роботи Західноукраїнський національний університет м. Тернопіль, Україна РОЗУМІННЯ ЗАВДАНЬ І ЕТАПІВ ПСИХОТЕРАПІЇ УЗАЛЕЖНЕНИХ ПАЦІЄНТІВ НА ОСНОВІ ПСИХОАНАЛІТИЧНИХ ТЕОРІЙ Анотація. У роботі розглянуто клініко-психопатологічні прояви узалежнень з точки зору інтеграції основних психоаналітичних теорій: класичної теорії потягів, теорії об’єктних стосунків, селф-психології. Метою дослідження є переосмислення підходів до психотерапії адиктів з перспективи психодинамічного розуміння для оптимізації психологічної допомоги зазначеній категорії пацієнтів. Розвиток адиктивної патології проаналізовано з точки зору формування патологічної особистісної структури на основі адиктивного розщеплення. Відповідно запропоновано концептуалізацію психотерапії узалежнення як комплексного послідовного процесу, що складається з трьох етапів: мотивування, припинення вживання і стабілізація, власне психотерапія узалежнення. Запропоновано рекомендації щодо побудови психотерапії узалежнених пацієнтів як процесу переформатування особистісної структури шляхом повторного проходження завдань базових розвиткових позицій в середовищі безпечного підтримуючого простору спеціального групового сетінгу. Результати дослідження можуть бути використані для оптимізації комплексної соціально- психологічної реабілітації адиктів. Ключові слова: узалежнення, регресія, адиктивне розщеплення, патологічні структури, саморегуляція, психотерапія адикцій Актуальність розробки нових систематизованих підходів до психотерапії узалежнених пацієнтів визначається дедалі більшим зростанням ваги адиктивної патології серед інших психічних розладів, що сьогодні значною мірою обумовлено високим рівнем психоемоційного стресу, спричиненого війною та її наслідками для українського суспільства. Адже на фоні як гострого, так і хронічного стресу адиктивна поведінка є типовим дезадаптивним копінгом, який при тривалому застосуванні і відповідній індивідуальній предиспозиції веде до формування узалежнень [1, с.6]. Адиктивні розлади не лише руйнують життя пацієнтів, але і спричиняють значне навантаження на системи охорони здоров’я та соціальної допомоги. Відтак розробка нових ефективних підходів до психотерапії як основи комплексної реабілітації адиктів є пріоритетним завданням фахівців сфери ментального здоров’я. Більшість сучасних рекомендацій щодо психотерапії узалежнених опираються на теорію і практику когнітивно-поведінкової психотерапії [2, с. 409]. Однак, на нашу думку, важливо розглядати таку складну патологію, як адикції, з різних точок зору і, зокрема, психодинамічний підхід дає можливість краще зрозуміти глибинно-психологічні особливості пацієнтів, а отже розширити розуміння процесу психотерапевтичної допомоги узалежненим. Метою даної доповіді є переосмислення підходів до психотерапії узалежнених з точки зору психоаналітичних теорій для оптимізації психологічної допомоги зазначеній категорії пацієнтів. Класичне психоаналітичне розуміння узалежнень (теорія потягів) пов’язане з ідеєю про оральну регресію – повернення до примітивних принципів функціонування особистості, властивих першим місяцям життя (оральна стадія психосексуального розвитку за З. Фройдом [3, с. 324]), які базуються на пасивно-рецептивному способі функціонування, повній залежності від материнського об’єкта, використанням примітивних захисних механізмів (розщеплення, заперечення, проєкція, інтроєкція), які погіршують функцію тестування реальності. Об’єкт залежності відтак стає ідеалізованим материнським об’єктом, що забезпечує саме виживання. З цієї точки зору адикт є людиною,котра використовує ефект речовини для досягнення одночасно сексуального задоволення (в даному випадку архаїчного орального потягу), потреби в безпеці і потреби в підтримці самоповаги [4, с. 251]. Виходячи з цього, можна сказати, що узалежнення виникає як регресивна точка перетину цих трьох потреб. Класична теорія потягів пояснює природу такої регресії фіксацією на оральній стадії внаслідок надмірної фрустрації психологічних потреб дитини у ранньому розвитку. Ця ідея знаходить логічне продовження в теорії об’єктних стосунків, яка обґрунтовує гіпотезу про те, що особистість