Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (July 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 116 p.

97 DOI: https://doi.org/10.64828/conf-138-2026-8 УДК 159.9:355.1 Єгорова Катерина Єгорівна здобувачка вищої освіти другого магістерського рівня Київський національний університет імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ БОЙОВОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ Анотація. У статті розглянуто психологічні чинники бойової стійкості військовослужбовців в умовах сучасної війни. Проаналізовано бойову стійкість як багатовимірне явище, що формується під впливом індивідуально-психологічних, мотиваційних, потребових та організаційно-психологічних чинників. Представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед військовослужбовців із бойовим досвідом. Встановлено, що важливими ресурсами психологічної стійкості є відчуття компетентності, сприйняття справедливості військової системи та внутрішньо прийнята мотивація до військової служби. Ключові слова: бойова стійкість, військовослужбовці, психологічна стійкість, мотивація, базові психологічні потреби, компетентність, організаційна справедливість, військова служба. В умовах повномасштабної війни в Україні проблема бойової стійкості військовослужбовців набуває особливої актуальності. Військова служба в бойових умовах пов’язана з постійною небезпекою для життя і здоров’я, високою інтенсивністю навантаження, тривалим перебуванням у ситуації невизначеності, фізичним та емоційним виснаженням, необхідністю швидкого прийняття рішень і відповідальністю за інших членів підрозділу. Бойова стійкість у психологічному вимірі може розглядатися як інтегральна здатність військовослужбовця зберігати функціональну ефективність, самоконтроль, готовність до дії та цілеспрямовану поведінку в умовах бойового стресу, небезпеки, невизначеності й високого навантаження. Вона охоплює емоційну регуляцію, когнітивну витривалість, вольову мобілізацію, здатність до відновлення після стресових впливів і підтримання професійної спроможності в умовах ризику. У сучасних дослідженнях підкреслюється, що стійкість українських військовослужбовців формується не лише завдяки індивідуальним якостям, а й через систему професійної підготовки, морально-психологічного забезпечення, командної взаємодії та підтримки з боку військового середовища [1, с. 134–141]. Водночас поняття бойової стійкості не є тотожним резильєнтності або загальній стресостійкості. Резильєнтність більше пов’язана з адаптацією та відновленням після складного досвіду, тоді як бойова стійкість описує здатність залишатися функціональним безпосередньо під час виконання бойового або службово-бойового завдання [2, с. 118–123]. Особливого значення в цьому контексті набуває мотивація до військової служби. Виконання завдань в умовах небезпеки, втоми та невизначеності потребує не лише дисципліни, а й наявності внутрішніх підстав для продовження діяльності. Відповідно до підходу самодетермінації, важливими умовами психологічного функціонування є задоволення базових психологічних потреб в автономії, компетентності та пов’язаності з іншими людьми [3, с. 227–268]. У військовому середовищі автономія може проявлятися як внутрішнє прийняття службових завдань і розуміння їхнього сенсу; компетентність — як переживання професійної спроможності; пов’язаність — як відчуття підтримки, довіри та належності до підрозділу. Не менш важливим є організаційно-психологічний вимір бойової стійкості. Для військовослужбовця має значення не лише власна мотивація, а й те, наскільки справедливими сприймаються службові рішення, розподіл навантаження, визнання внеску, ставлення командування та комунікація у підрозділі. Організаційна справедливість у класичному підході розглядається через процедурний, розподільчий, міжособистісний та інформаційний компоненти [4, с. 386–400]. У військовому контексті ці компоненти можуть впливати на довіру до командування, згуртованість, дисципліну та готовність залишатися включеним у спільну діяльність. Метою дослідження було визначити характер та особливості психологічних чинників бойової стійкості військовослужбовців. Емпіричне дослідження проводилося серед 166 чинних військовослужбовців із наявним бойовим досвідом. Серед учасників було 156 чоловіків і 8 жінок; 2