Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

213 чи була вона українська, чи російська, чи молдавська, була центром уваги жидівських «теоретиків» мистецтва, критиків, музикантів. Час від часу на сторінках єдиного за совєтів в Україні музичного журналу «Радянська музика» з’явилися «теоретичні» статті юдейських дослідників, присвячені українській, російській, навіть німецькій музичній творчості. Для характеристики цих довгих, написаних з претензією на «науковість», статей, спинимося на деяких з них. Візьмімо хоч би вміщену в цьому журналі статтю під назвою напрочуд дивною назвою: «Взаємні впливи в єврейському і українському музичному фольклорі» (1936 рік. № 5). З перших же її рядків дізнаємося про таке: «Немає сумніву, що єврейський побут і культура впливала на культуру українських, білоруських, польських та інших мас». В чому полягав цей «культурний» вплив, мабуть, і сам автор не дуже розумів. Щождо жидівської «культурний», яку жоден нарід (крім самих юдеїв) зовсім не вважає за культуру, то про неї нічого її говорити. Смішно говорити і про якісь впливи жидівства на музичну народну творчість і інших згаданих народів. Але юдейські теоретики-дослідники будь-що намагаються це довести. І роблять вони це дуже просто. «Як в єврейському, так і в українському фольклорі є цілий ряд споріднених мелодій, мелодичних уривків» (!) – такими і подібними визначеннями починає один з них свою статтю. Правда. навіть після таких відверто цинічних визначень, він. наче раптом схаменувшись. часто ставить питання: «Хто ж у кого ці мелодії запозичив?» Нам відомо, як жиди, здебільшого містечкові, спотворювали поширені українські пісні, як то «Петрусь», «У сусіда хата біла» та інші. Часто ці мелодії перекручувались так, що й упізнати їх було тяжко. Але жидівські дослідники впізнавали їх. Назвати ж навіть одну якусь українську народну пісню, в якій був би хоч мізерний елемент жидівського, ніхто з них не міг. «Дослідники» ці обмежувались фразами на зразок такої: «Багато записано українських пісень, мелодії яких, безперечно, забезпечені з