Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

215 українським музичним фольклором ці жидівські горе-критики ніяк не можуть припустити, щоб «розглянути мелодії єврейських пісень були запозичені зукраїнського фольклору». Отже. виходить навпаки (адже мова мовиться про «взаємні» впливи!)? Тоді – це цілком можливо. Доводять це вони такими пустими фразами: «Як бачимо, українська мелодія майже цілком збігається з єврейською» (не жидівська з українською, а якраз навпаки?!). Навіть більше: виявляється, що різниця між жидівською і українською мелодіями полягає лише у варіюванні тієї самої мелодійної схеми. Різниця також і в тому, що в жидівській пісні все як слід, а от в українській чогось не вистачає: так, в одній із статей читаємо: «Бідний виконавець, з голосу якого записано українську пісню, сам відчував, що йому чогось не вистачає». Хто знає, що то був за виконавець і чого йому «невистачало» в українській пісні? Можливо, те, чого «невистачало», він знайшов у пісні своїй, жидівській. Закінчувались ці «наукові» статті, звичайно «глибокими узагальненнями. Одним з них була «близькість у взаєминах соціальних верств обох народів». Друге, не менш цинічне, було таке: «Треба константувати, що в українському фольклорі ми знаходимо впливи і запозичення з єврейського». Невідомо, де і коли хто чув жидівські пісні у виконанні українського селянина, де їх підслухали жидівські дослідники. Але хоч вони їх і не чули, все ж їм досить часто хтось десь колись переказував, що якийсь жид Гуменник перейняв жидівську пісню в української селянки (!!). Так безсоромно проводило жидівство «теоретично» ожидовлення українського музичного фольклору, української пісні, що їй аж ніяк не властиві ні огидна інтонація жидівської мелодії, ні її жалюгідні ритми. Але жидівство не обмежувалось вказаними «доводами» й «теоріями». Їхні композитори-музикуси дуже багато віддавали часу практичній «обробній» української пісні, щоб надати їй. за їх висловом. «художності», «досконалості», «глибини» - всього того, що вони бачили в своїх жидівських піснях. Що то за художність і глибина, стане ясно, коли згадати хоч би всім відомі «експерименти» з українською піснею Йориша, в руках якого чарівні мелодії набирали інколи одвертих, («Гопак»), а інколи затушованих, ледве помітних, але явно жидівських інтонацій («Там, де ятрінь»). Йориш і ціла плеяда подібних