Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

217 Петро Макарович « Жиди в українських народних думах та історичних піснях». (Нове Українське Слово. – 1942. – № 42 (57), 24 лютого). «Я не распространяюсь о важности народных песен, это народная история, живая, яркая, исполненная красок, истины, обнажающая всю жизнь народа». Н.В.Гоголь. Совєтські літературознавці всіма способами намагалися уникати навіть слова «жид». Всупереч давньому правилу «з пісні слова не викидати» жидо-большевицькі видавці фальсифікували твори українського фольклору, викидаючи з пісні слово «жид» і заміняючи його іншим. Наприклад, відомі рядки народної пісні: «Іди, іди, селезню додому, Продам тебе жидові рудому…» Переінакшували, заміняючи слово «жидові» словом «дідові». І ця заміна спотворювала весь зміст цієї пісні, позбавляла її своєрідного «couleur locale». Коли ж неможливо було зробити таку заміну, то тоді викидали цілі абзаци, розділи, або й цілі закінчені твори. Особливо великих цензурних вівісекцій зазнавали українські народні думи та історичні пісні. В невеличкій книжечці «Думи та пісні історичні», Київ, 1941. Серія «Бібліотека поета»), жид-упорядчик Плісецкий вмістив без скорочення тільки ті думи, де не згадується слово «жид». Думу ж «Корсунська перемога» він немилосердно скалічив. Подаючи варіант думи, вміщений у книзі М.Максимовича «Сборник украинских песен» (1849 р.), жидівський упорядчик зовсім викинув ті соковиті рядки, де згадуються його одноплемінці. «Ой, вей-мир! – обізветься жид Їдько: - Уже ж пак із-за гори козацькі корогви видко! … - Ой, - обізветься третій жид Шльома: -Ой, я ж пак не буду на шабас дома!» Ще гіршої розправи зазнала дуже змістовна і цікава збірка українських народніх дум та історичних Д.Ревуцького у виданні 1930 року. Коли ми порівняємо це видання з першим виданням 1919 року, то наочно побачимо, як препарувалися в жидівських видавництвах