Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

218 збірки творів українського фольклору, про який ще в 1845 році відомий німецький поет і дослідник Боденштедт писав: «Ніде дерево народної поезії не має таких величезних плодів, як у піснях України, з їх тугою і радістю, з великою виразністю і м’якістю почувань). (Професор Сумцов. Малюнки з життя українського народного слова, Х, 1910, стор. 77). У виданні 1930 року під пильним доглядом голови київської філії ДВУ жидівки М.Шмайонек зроблені такі зміни: викинуто думу про жидів-орендарів (один із найкращих і найбільших творів цього жанру про Хмельниччину), викинуто думу про Корсунську перемогу, викинуто пісні про Гайдамаччину, в яких описується народна розправа над жидами Доба Хмельниччини, коли український нарід запекло боровся проти польсько- жидівського панування, найвиразніше відбилася в численних думах та історичних піснях. Серед них особливої уваги заслуговують три думи: 1) про жидів-орендаторів («Як од Кумівщини та до Хмельниччини»). 2) про Корсунську перемогу («Ой, обізветься пан Хмельницький»). 3) «Земле Польська, Україна Подольська». Цілий реєстр жидівських кривд подано в цих думах. Жиди-орендарі заорендували всі козацькі шляхи й заставляли їх своїми шинками, примушуючи козаків купувати в них горілку «Як іде український козак та й корчму минає, А жид вибігає та українського козака за чуб хватає, Та ще його двома кулаками по потилиці затинає: «Козаче-левенче, за що я буду рату платити Що ти мимо корчми йдеш, та й корчму минаєш…» Заорендували жиди «всі козацькі торги» і брали «мито-промито» від пішого і кінного переїжджого і навіть «Од неборака-старця Брали пшоно та яйця». Жиди заорендували і церкви козацькі. Коли в козака або в мужика народиться дитина, то він мусить іти до жида.