Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

221 Вся ваша жидівська сторожа погине». Буйний вітер народного повстання погнав жидів до міста Полонного, де вони під охороною польського війська хотіли схватися від козаків. «Котрі тікали річки Случі, Ті погубили чоботи й онучі. … Котрі бігли до річки Росі, То зосталися голі і й босі. … «Вже ж ти, рабине Мошку, Бери на віз дошку, а ти, Срулю, бери порох та кулю, … А ти, Йосю, бери на поготовку осю, А ти, Іцик, бери бицик. Та будемо коні поганяти Та будемо од пана Хмельницького До города польського втікати». Але не втекли жиди, не сховались. Козаки та селяни жорстоко помстилися за всі кривди, заподіяні жидами українському народові: «Тоді то Перебийніс до сходу сонця вставав. Під город Полонне ближче прибував. … Потім у город вступав, старими жидами орав, а жидівками боронував. А котрі були малі діти, то він їх кіньми порозбивав. Богдан Хмельницький, наздогнавши жидів коло річки Случі, наказує своїм козакам: «Жидів та ляхів у пень рубайте». Так оспівується в думах перемога українського народу над своїми віковічними ворогами під час Хмельниччини. …......