Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

225 Бо в неділю до схід сонця горілки напився». І далі розповідається, як жиди грабували цього козака, забираючи за безцінь його майно: «Ой, як прийдуть жиди грабить, То з його сміється. Та беруть жиди, цінують, Цінують нізащо». Цей мотив грабування жидами селян дуже поширений у народніх піснях: «Ой, іди, сину, з корчми додомочку. Ой, беруть жиди, беруть орендарі твою худобочку». Та не тільки селянин-п’яниця опинявся в міцних пазурях жида-корчмаря. У пастку до жида-лихваря потрапляли й бідні селяни, що, рятуючись від невблаганних злиднів, мусили позичати в жида гроші. В народніх піснях знаходимо яскравий образ збіднілої під пансько- жидівським гнітом України: «Бідна ж вона, бідна, Бо ляхи зідрали, А що було по корові, То й жиди забрали». Жиди панують у селах, нещадно визискують нарід, доводять його до вбозства і злиднів. Через жида-орендаря бідний парубок не може одружитися з коханою дівчиною: «Чому село не весело? -Орендар багатий. Через тебе, орендарю. Ходжу нежонатий. Через жидів-визискувачів і бідна дівчина нещаслива, бо її бідність перешкоджає їй вийти заміж за того парубка, якого вона любить: «Чому село не весело? -Орендарка, вбрана.