Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

231 Випав дощик ураз просто зливою, До нас жид-голова їде з Києва. Колгоспи на чолі з большевиками й жидами були формою нового, ще гіршого, ніж до реформи 1861 року, покріпачення: Кріпаками були – робили на пана. А тепер на селі вже Іцко хазяїн. І цей Іцко виступає на селі в ролі не тільки пана, а й організатора, керівника сільського господарства: Підросли вже курчата, стали яйця нести, Жид приїхав нас навчати, як хазяйство вести. Цілком зрозуміло, які могли бути результати цього жидівського господарювання: Ой мамо моя. що це за порядки – Іцко жид – голова, всюди недоглядки. Нічого не тямлячи в сільськогосподарчих справах, жид своєю діяльністю керівника завдає сільському господарстві шкоди: Ой яблучка всі попадали, У колгоспах жиди нам нагадили. Важкою працею селянство виробляє величезні скарби, величезні цінності, але розпоряджаються ними жиди: Ми щороку виробляєм грошей тисяч двісті, А в колгоспі хто хазяїн? – Жиди й комуністи. Результатами колгоспної праці користуються жиди-паразити: Ой яблучка наливаються, По колгоспах жиди поправляються. Селянин-трудівник не знає спочинку від праці ні вдень, ні вночі, а жид-нероба завжди відпочиває: Ми удень на ланах, вночі ж пасем коні, Тільки жид-голова гра на патефоні.