Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

236 Мирний з виключною яскравістю доводить, як висисали жиди соки з села, обплутаного жидівським павутинням. Прекрасний знавець народного побуту Степан Руданський у ряді своїх співомовок висміяв завидющу натуру жидівства, його хижацтво, боягузтво і шахрайство. Такі співомовки Руданського, як «Жид на гатах», «Баран», «Три жиди», «Мошкова пісня», «Оливо не вадить», «Подорож до Єрусалиму» тощо. Хижацьку натуру жида, спритного до обдурювання, тонко висміяв Руданський у співомовці «Баран»: Набілив жид мідяків, І тільки смеркає, Все то бідним мужичкам З срібло спускає… Твори, що яскраво характеризують хижацьку природу жидівства, писав і український письменник Дмитро Маркович . У збірнику «По степах та хуторах» маємо одне з кращих його оповідань «Невдалиця». В ньому розповідається, як один селянин Панас Плохий на прозвисько Музика через злиденне життя заплутався у жидівських тенетах боргів. Не маючи виходу з тяжкого становища, бо все уже було спродане за безцінь жидам. Панас вирішує покінчити життя самогубством. Але ним опановують протилежні думки: «Нащо вмерти? Мені бідному вмерти, а жидові п’явці жити? Ні, годі, не жити мені, але ж не жити і йому. Перше він, а за ним і я. Нехай же та рука, котру сьогодні вранці держав, нехай вона покара жида. А Лейбо, а пане Лейбо, а пявко, випила ти багато крові! І з мене досить випито! І ще питимеш? Ні, шкода тобі знущатися над людьми, Господі!» Письменник розповідає далі, що Панас думав убити жида, але щира натура українця не змогла цього вчинити. Силою ненависті до жидів дихають рядки і визначних новелістів Василя Стефаника і Леся Мартовича . У своїй новелі «В корчмі» Стефаник розповідає про розмову двох селян Івана та Проця. Іван на підпитку у розпачі кличе жида на пораду: