Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

237 «Ходь сюди, аридарю! Мой жиде, ти вчена голова на тому з нас шкуру лупиш. Скажи мені, чи є такий паруграф, аби жінка била?..» Мартович у новелі «На торзі» описує, як селянин та селянка ідуть до міста і несуть на продаж дещо з своїх пожитків, бо злидні примушують. Їх ловлять по дорозі жиди, але пропонують таку мізерію, що Проця (селянина) аж злість бере: «Старий жид сіпнув Проця за сардак. – Ну газдо! Що стоїте дурно! Мені треба вторгувати, а вам купити! -Бійтеся Бога, Мошку, чи як вам, майте милосердя. Ви би чоловіка облупили. Ви собі заробок розкладіть на всіх мужиків, а не то з одного та й маєство робити! Коли Проць вийшов з жидівського кагалу, то «йому здавалося, ніби весь день у лісі, в самій середині, а то його з усіх боків вовки обскочили і наважилися життя взяти». Ольга Кобилянська , видатна буковинська письмениця, у повісті «Земля» подає розмову селян: «…Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все… Як на нас пан крикне – ми вже боїмось… вже ступаємо назад… А на жида як кричиш, то він тобі в лице засміється… Тонкий естет Михайло Коцюбинський в оповіданні «На віру» фіксує крізь сприйняття Гната, що сидить у жидівській корчмі, все оточення. «З другої світлиці почувся пискливий плач. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху. Розпатлана, в заяложеній спідниці та засиненому шматтю жидівка нагадала Гнатові його нечепурну жінку. Гнат аж сплюнув з огидою». Можна було б навести ще не один десяток прикладів, з яких було б видно, як в українській літературі зображено збірний тип жида. Але і наведеного досить, щоб зробити висновок, що жидівство завжди було осоружне передовим колам українського громадянства і вони завжди проводили рішучу боротьбу з жидами. За часів большевизму жиди остаточно сіли і закріпилися на шиях українських селян і робітників. Під прізвищами усяких Первомайських, Стебунів, Мартичів, Рибаків (чим не українці?!) приховувалися в українській художній жиди, які заполонили її, споганили й забруднили.