Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

240 В ювілейних наукових збірниках і записках університетів, педінститутів та інших установ і закладів, наповнених здебільшого статтями про Шевченка різних жидівських писак розенфельдів, тростянецьких, табакмахерів і інших подібних «махерів», ми читаємо такі ж істини: «Шевченко – наша гордість, наш національний геній, але творчість його є інтернаціональною» (Наукові записки Київського державного педінституту, т. І, стор. 118), що Шевченко є «учасником великого соціалістичного будівництва під прапором боротьби за всесвітню комуну» (Розенфельд, там же, т. ІІ, стор. 180). Але цього не досить. Щоб довести велику приязнь Шевченка до жидів, щоб це було яскравіше і дохідливіше, жиди-критики і письменники шукають біографічних фактів безпосереднього зв’язку поета з жидівською нацією і на основі їх у своїх статтях і монографіях роблять свої юдейські висновки. Жидівський поет Давид Гофштейн, виступаючи на шевченківському київському пленумі спілки письменників говорив: «Судьба еврейского народа, как и украинского, была Шевченку одинаково близка» І щоб підкреслити Шевченків інтернаціоналізм і його приязнь до жидівства, він заявляє. що Шевченко бу «интернационалистом… и в своей личной жизни». В такому ж «інтернаціональному» дусі написано жидівськими письменниками і багато різних художніх творів. факт з пожежею жидівської хати, – розповідає один фольклорист, – записаний з уст народу зовсім інакше і правдоподібніше: Шевченко кинувся гасити пожежу не з гуманних почуттів до жидів, а гасив і закликав до цього інших для того, щоб вогонь не перекинувся на селянські хати. Цей і подібні до нього народні перекази, – продовжує фольклорист, – під час друку зредаговані жидами по-своєму. Все це робилося для того. щоб переконливіше показати народові, що Шевченко був майже жидівським поетом. Таким намагалися жиди зробити великого українського поета, а його поезію знекровити, затушкувати національні її риси, її глибоко національну суть і історично- літературне значення.