Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

245 Той мовчить. Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили – нема, Нема ні слова. І далі: Не витерпів святої кари, Упав сердега. Пропадай. Душа, без сповіді святої! -Оксано… дочку! – та й умер. В запеклій боротьбі з польською шляхтою та жидами поет бачив кінець жидівському пануванню. Про це він говорить у стилі народної пісні, запевняючи: Ой, не пється, горілочка, Не пються меди, Не будете шинкувати, Погані жиди. Найбільшої кари жидам завдали в часи гайдамаччини такі оспівані Шевченком народні герої, як Швачка, Левченко, Залізняк. Гонта і той же збірний безіменний козак- нарід, який гне спину у жида Лейби під імям сироти Яреми, а пізніше виступає під прізвищем Галайда. Швачку, одного з гайдамацьких ватажків, що діяв у Фастові та його околицях, Шевченко малює як людину сувору, жорстоку, яка не знає пощади до жидів і польської шляхти, вбачаючи в них найзапекліших ворогів українського народу: Отам Швачка з козаками… Має погуляти У Бикові, в славнім місті, З Левченком укупі, Потоптати жидівського Й шляхетського трупу.