Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

246 Такими же нещадними до жиівства, грізними для ворогів православя і волі малює поет образи найголовніших ватажків гайдамаччини – Залізняка і Гонту. Ось як карають вони своїх ворогів у Лисянці: Гнилий Тікич Кровю червоніє Шляхетською, жидівською… А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: – Ляхам кари!.. Ті стогнуть, плачуть, проклинають, моляться, сповідаючи свої гріхи перед смертю. Але Залізняк і Гонта Не милують, Карають, завзяті. Як смерть люта, не зважають На літа, на вроду Шляхтяночки й жидівочки. Тече кров у воду. Тут же, на бенкеті в Лисянці, серед вогню й трупів, в калюжах крові грізний уманський сотник Гонта дає наказ розправитися з жидом Лейбою, гнобителем сироти Яреми. А де Лейба? Ще його немає? Найти його та повісить. Петелька свиняча! В образі Яреми-Галайди Шевченко обєднав всю віками нагромаджену силу народної помсти жидам. Ярема, колишній попихач жидівський, цілком справедливо мститься їм за всі, вчинені ними кривди, мститься за себе, за смерть титаря, за свою Оксану. І коли в