Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

248 І всю Україну. Спи ж, повитий жидовою, Поки сонце встане, Поки тої недолітки Підростуть, гетьмани. Сум і тугу Шевченка за минулим розвіває віра в майбутнє. І поет пророк оворить: Прокинеться доля; козак заспіва: «Ні жида, ні ляха!» Зневажливе ставлення українського народного генія – Шевченка до жидів виявляється не тівльки в поетичному вислові і в художніх творах, а і епітетах та порівняннях. Ось кіллька епітетів. якими нагороджує поет жидів: жидова, жидюга, жидовин, кати. кроввопивці, нечистої, погані жиди, катюга, петелька свиняча, жидівська собако, собача шкура. поганий собако, проклятий жид. свиняче вухо, іуда, шельма і так далі. А ось порівняння: «І вся мерзенна Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті»; «Похиливсь, не те, щоб занурився, а так на палубі стояв і сторч на море поглядав мов на Іуду»; «Я мов проклятий той Іуда, одкинутий людьми і богом, тиняюся, ховаюся»; «Зібралися, мов Іуди», на суд нечестивий против Христа»; «Реве та виє, як орда у таборі, а жиди у школі»; «Крий нас, боже, щоб крадене перекупать, як ті жиди» і так далі і так далі. Все це говорить не про приязнь Шевченкову до жидів, а про зневагу до них, як до вбивців, експлуататорів, як нації загалом, яка прагне заволодіти світом і живе споконвіку як паразит коштом іншого здорового організму. За все це Шевченко ненавидів жидівство і кликає до боротьби з ним. Тільки тепер, з приходом непереможної Німецької армії в Україну, український нарід вільно повторить слова свого поета і позбудеться жидівського гноблення назавжди [8]. Петро Макарович « Жиди в творах Панас Мирного». (Нове Українське Слово. – 1942. – № 97 (112), 30 квітня). Видатний український письменник Панас Мирний у своїх художніх творах дав яскраві реалістичні картини селянського життя другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Особливу