Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

72 неможливий. Якщо кандидат був небажаним, чомусь здавався небезпечним або був несимпатичним для активістів, у нього не було шансів стати комсомольцем – знаходили різні приводи, щоб не прийняти його до організації. Якщо біографія його в розумінні родинних звязків була бездоганною, тоді його провалювали на політичному іспиті, а зробити це було дуже легко: якийсь активіст самовпевненим тоном ставив йому навмисно абсурдне запитання, наприклад, «як прізвище кандидата депутатів верховного совєта від Сталінського району міста Улан-Батор», і на нього все ж таки треба було дати відповідь. Присутні комсомольці супроводили таке запитання сміхом та оплесками, а новакові, який розгублювався і не знаходив відповіді, радили як політично відсталому більше готуватися до вступу в комсомол, прийом же його відкладали на невідомий час. Якщо кандидат більш- менш задовільно відповідав на всі питання і провалити його таким чином не вдалося, тоді починалися «спогади». Хтось пригадував, що кандидат виявив «моральний розклад», який полягав у тому, що він кілька разів був на прогулянці з дівчиною чужої школи, або політичну несвідомість: бувши в піонерському загоні, він, ідучи на вечірку, поклав галстук у кишеню, це було вже мало не контреволюційним вчинком. Кандидат, слухаючи ці обвинувачення, ніяковів, розгублювався, нічого не міг заперечувати і з жахом переконувався в тому, який справді великий злочинець і настільки «негідний» того, щоб бути комсомольцем [17]. Юдейське виховання совєтської молоді. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 188 (203), 15 серпня). В системі юдейського виховання совєтської молоді або в процесі творення совєтської людини комсомолові належало особливо важливе місце. Це була так би мовити найголовніша фабрика совєтських людей. Тому, говорячи про юдейське виховання молоді, не можна не згадати про комсомол. Загальна безідейність совєтської молоді особливо відчувається в самому її побуті, на якому лежить виразна печать неймовірної пошлості або філістерства. Про якісь серйозні інтереси, які виходили б за межі буднів молоді, про інтереси, які виявлялись колись, наприклад, у різних політичних та освітніх гуртках, тут не було й мови. І в школах, і в